Різновиди перехідної економіки

в ході соціально-економічної еволюції XX в, світ зіткнувся з декількома різновидами перехідних економік. Попри те, що вони відрізняються і за часом виникнення, і за змістом, загальним для них є зміна основних базових відносин економічних систем. Ці зміни приводили до корінного перетворення колишніх або виникнення нових систем.

Особливої історичної різновидом перехідних економік з'явилася економіка перехідного періоду від капіталізму до соціалізму. Історично вона існувала протягом особливого періоду, який розпочався з Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 р. і завершився в 30-х роках. Теоретичне обгрунтування змісту економіки перехідного періоду грунтувалося на положеннях про протилежність капіталістичної і соціалістичної систем, а також теорії соціалістичної революції. Основними рисами теорії економіки перехідного періоду були наступні.

По-перше, теорія економіки перехідного періоду виходила з концепції створення «чистих» економічних систем, що не включають у себе ніяких інших чужорідних елементів і відносин. Сутністю перехідного періоду, відповідно до такого підходу, є революційна заміна капіталістичних відносин новими, соціалістичними.

По-друге, багатоукладність економіки розглядалася як властиве лише етапу перехідної економіки властивість. Чи не допускалося наявність укладів у розвиненій системі. Завдання перехідного періоду - перетворення економіки в одноук-здорову соціалістичну систему.

По-третє, особлива роль і значущість відводилися в перехідний період державної і політичної влади як провіднику і гарантові перетворень. Це знайшло вираження в положенні про диктатуру пролетаріату як організуючою силі перетворень і знаряддя придушення опору перетворень.

По-четверте, теорія економіки перехідного періоду виходила з необхідності мінімізації тривалості перехідного періоду, зведення його до обмеженого періоду часу. Звідси й назва даного типу перехідної економіки - економіка перехідного періоду.

Таким чином, теорія економіки перехідного періоду - вкрай радикали ний варіант перехідної економіки від однієї економічної системи до іншої. Історичний досвід та уроки такого варіанту показують, що, незважаючи на концентрацію сил усього суспільства на побудові нової системи, на створення вітчизняної індустрії, форсованому перебудові сільського господарства на шляхах колективізації, витрати і втрати в умовах радикального перетворення суспільства були виключно великі. Це виразилося в усуненні ринкових відносин, одержавлення економіки, однобокою її структуру, руйнування продуктивних сил у сільському господарстві. Ці та інші чинники підірвали потенціал самовдосконалення соціальної системи в майбутньому.

Корінні зміни в способах координації всієї економіки країни - інший різновид перехідних економік. Хоча ці зміни здійснюються в рамках однієї і тієї ж економічної системи, проте вони зачіпають її основу, перетворять форми економічних зв'язків і ведуть до створення системи нових інститутів, що регулюють життя суспільства. Ці періоди в розвитку економіки наступають тоді, коли попередні способи регулювання економічного життя всього суспільства перестають діяти; старі інститути не справляються з зміненими умовами і збільшеними можливостями суб'єктів економіки; наростає хаотичність і непередбачуваність у розвитку системи. Вихід з цього становища неможливий шляхом зміни характеру дії колишніх інститутів і структур, колишніх методів впливу на економіку. Необхідні заміна колишніх інститутів, вироблення нових способів регулювання, перехід до нових теоретичних концепцій розвитку.

У XX ст. прикладом перехідних економічних змін подібного роду є трансформація регулювання економіки Заходу після кризи 1929-1932 рр.. Останній, завершуючи смугу криз капіталістичної системи XIX - початку XX ст. з усією очевидністю показав неспроможність колишнього підходу до регулювання економічного життя, заснованого на сліпому проходженні «невидимої руки» ринку. Виникнення методів державного регулювання всієї економіки країни, визнання необхідності систематичних заходів макроекономічної політики, орієнтованих не тільки на усунення недоліків ринкової системи, але і на регулювання поведінки суб'єктів економіки; перехід до нових, кейнсіанским теоретичним концепціям капіталістичної економіки характеризували настання нового етапу розвитку капіталістичної системи. Дані зміни охопили досить тривалий період сучасної історії і тривалий час забезпечували відносно стабільний розвиток країн Заходу.

Інші наслідки викликав нафтова криза в середині 70-х років. Як об'єкт регулювання після цієї кризи стали виступати не тільки окремі суб'єкти внутрішнього ринку, а й найбільші корпорації і держави як суб'єкти міжнародних економічних відносин. Зросла роль економічно узгодженої політики держав у рамках «великої сімки», роль міжнародних організацій та інститутів. Були сформовані нові інтеграційні-ньк освіти в різних регіонах світу. З точки зору внутрішньої економіки ці зміни прискорили перехід на нові технологічні принципи, структурні зміни народного господарства, перехід до нової хвилі науково-технічної революції.

Економічні перетворення в окремих країнах носять перехідний характер і в тих випадках, коли історично склалися в них економічна система і структура народного господарства в нових історичних умовах повинні бути змінені у зв'язку зі зміною місця даної країни в системі міжнародних економічних і політичних відносин. Як правило, такі цілеспрямовані п реобразованія пов'язані з ліквідацією деформацій в економіці країн.Вони викликаються зовнішніми причинами або комбінацією внутрішніх і зовнішніх причин.

Як приклад таких змін можна навести перетворення економіки країн, що розвиваються. Останні стоять перед необхідністю перетворити структуру народного господарства своїх країн, створити базис для незалежної економіки, остаточно ліквідувати відсталу колоніальну структуру господарства Для ряду країн, які раніше обрали так званий некапіталістіческій шлях розвитку, стала при цьому нова завдання переведення державного сектора на ринкові засади. У всіх цих країнах перехідні процеси агро-вождаются політичною нестабільністю, частими змінами економічного і політичного курсу. Зараз дані країни переживають черговий пов трансформації, пов'язаний з пошуком найбільш ефективного місця в системі міжнародного поділу праці в ізменіЬшемся світі.

Ще одним різновидом перехідних економік є подолання тривалої смуги нестабільності вразвітіі економіки держав. Як правило, та Електричні періоди пов'язані не з циклічними причинами, а з протиріччями раж-буття держав на шляхи формування ринкової системи. Прикладом щнд-них процесів подібного роду є досвід країн Латинської Америки, катц'в протягом більше 20 років постійними супутниками розвитку мали вьшре інфляцію, низькі темпи економічного зростання, збільшує зовнішній борг, нераціональне використання зовнішніх запозичень, різку поляризацію доходів і однобокість соціальної структури з кількісним домінуванням найбідніших верств. Досвід Латинської Америки, а також інших країн сдзш систематичним використання стабілізаційних програм різного типу, Цей досвід багато в чому корисний і для перехідної економіки України.

Таким чином, сучасна економіка XX ст. показала приклади декількох різновидів перехідної економіки. Всі ці процеси мали істотні i особливо в різних регіонах і країнах. Перехідна економіка, пріущая Росії та інших постсоціалістичних країн, являє собою особливу і> торіческіх різновид перехідних економік, якісно відмінну від її колишніх форм.