Головна Економічна теорія Підприємництво і індивідуальне виробництво Економічна природа та ознаки підприємництва

Економічна природа та ознаки підприємництва

Товарне виробництво історично і генетично є вихідним пунктом підприємництва. Економічна природа підприємництва нерозривно пов'язана з ринковим господарством. Як властивість господарської діяльності підприємництво зовні виявляється в прагненні отримати додаткову вигоду у процесі обміну. Тим часом сам по собі обмін ще не є джерелом підприємництва. Він стає такою, коли перетворюється на складене ланка єдиного господарського обороту, а виробництво для обміну стає визначальною функцією господарюючих суб'єктів. Обмін ж, по-перше, стимулює пошук нових можливостей, тобто ініціативу. По-друге, саме в процесі обміну підприємець вбачає джерело можливої вигоди, що є одночасно і мотивом, і оцінкою успіху розпочатої ним ініціативи. По-третє, як механізм задоволення громадських потреб обмін обумовлює громадський характер підприємницької діяльності. По-четверте, стикаючись в процесі обміну з подібними до себе особами, підприємець сприймає свою діяльність як змагальний.

Економічну природу підприємництва характеризує ряд ознак: ініціатива, комерційний ризик і відповідальність, комбінування факторів виробництва, новаторство.

Підприємницька ініціатива. Підприємництво - ініціативна діяльність. Постійне прагнення до пошуку нових можливостей отримання вигоди, будь то виробництво нових товарів або освоєння нових ринків є відмінною рисою підприємця. Підприємницька ініціатива - це прагнення до реалізації можливостей, що надаються самим процесом ринкового обміну, здійснюється до взаємної вигоди учасників цього процесу У зв'язку з цим підприємництво слід асоціювати не з обманом і насильством, а з добуванням вигоди за допомогою задоволення суспільних потреб, що є змістовним моментом діяльності підприємця,

Ступінь проявів підприємницької ініціативи обумовлена межами її економічної свободи. Коли рівень регламентації підприємницької діяльності слішкрм високий, ініціативність знижується. Навпаки, лібералізація у сфері господарських операцій сприяє її активізації. У цьому смькле ключовим завданням розвитку підприємництва є створення умов для активізації ініціативної діяльності суб'єктів господарювання.

Коммерческійріскіхозяйственнаяответственность. Окружающаяіреддрж-німателя дійсність подається у вигляді не підвладної йому невизначеності. Невизначеність виникає як у зв'язку з властивостями ринку (зміна кон'юнктури, цін і переваг споживачів), так і специфікою ЦВД-прінімательства, вираженої в непередбаченої реакції ринку на ініціативні починання підприємця, породжуючи тим самим комерційний ризик.

Будучи органічною компонентою підприємницької діяльності, комерційний ризик відрізняється від ризику взагалі. Його прийняття пов'язане не зі схильністю індивідів до ризику, а з їх націленістю на звернення ринкової невизначеності на свою користь у формі певного винагороди. Ризик грунтується на тверезому розрахунку і обліку можливих негативних наслідків. Прагнення до успіху тут завжди врівноважується господарської відповідальністю, стегшь якої значною мірою визначає прийнятний для підприємця рівень ризику. Одна справа, коли ризик пов'язаний з недоотриманням доходу або навіть понесені збитки, й інше - коли він загрожує втратою власності.

Супровідний ризик господарська відповідальність ставить перед підприємцем завдання оволодіння ризиком та управління ім. Скасувати ринкову невизначеність підприємець не в силах, але знизити ризик він може, по-перше, шляхом страхування, що дозволяє трансформувати ризик у незначні додаткові витрати, по-друге, розділивши його з іншими зацікавленими особами. Тим часом, сприяючи зниженню ризику (можливі втрати для окремого учасника), другий спосіб підриває підприємницьку мотивацію, тому що підприємницький прибуток буде розділений між учасниками підприємства.

Суперечність, що виникає між мотивованим прагненням до рлжу і бажанням знизити його ступінь, вирішується шляхом створення системи управління ризиком.У самому загальному вигляді така система повинна включати: виявлення джерел ризику і його наслідків, проведення адаптаційних заходів щодо подолання можливих негативних наслідків.

Комбінування факторів виробництва. Пошук кращих варіантів пов'язаний з комбінуванням факторів виробництва, мета якого полягає в підвищенні віддачі (прибутковості) від кожного ресурсу. Найбільш очевидною формою повипв-ня ефективності наявних ресурсів є їх переміщення на ринки, де їх альтернативна цінність вище і де вони принесуть більший дохід. Тжая діяльність називається арбітражірованіем.Арбітражірованіе легко виявити в сфері торгівлі та біржової діяльності. При всій відмінності форм його прояше-ня для нього характерні: використання нерівноважних ринкових ситуацій кк способу вишукування нових можливостей, прагнення до раціонування розподілу ресурсів як джерела додаткового доходу, сприяння встановленню ринкової рівноваги через перерозподіл благ. Переміщення ресурсів з метою їх більш ефективного застосування - лише загальна формула більш слж-ного за змістом процесу підвищення ефективності використання ресурсів.

Інший, більш складної за змістом формою підвищення ефективності застосування ресурсів є комбінування на основі принципу заміщення факторів виробництва. Сутність його полягає у пошуку найбільш раціонального варіанту поєднання факторів шляхом заміщення одного фактора іншим. Варіюючи факторами виробництва, підприємець не просто забезпечує перехід до більш ефективного застосування ресурсу, а й, створюючи нові технології, забезпечує поступальний хід розвитку суспільних продуктивних сил.

При цьому було б спрощенням зводити суть комбінування до питання ефективності використання ресурсів. Підприємець може вилучати окремі елементи з ринкової сфери і включати їх в структуру власної Організації, змінюючи характер самого механізму перерозподілу ресурсів. Тому зміст функції комбінування ширше «принципу заміщення», а саме комбінування може виступати фактором перетворення ринкового середовища.

Новаторство. Діяльність в умовах невизначеності вимагає від підприємця винахідливості і творчого підходу, І хоча зазначені елементи в тій чи іншій мірі присутні в підприємницькій діяльності завжди, особливо зримо їх значення проявилося з переходом до індустріальної стадії економіки, коли здатність до генерування та реалізації ідей новьк стала визначальним фактором успіху підприємця.

Новаторство - це практична реалізація принципово нових товарів, технологій, впровадження способів організації виробництва та збуту, організаційних форм підприємницької діяльності. Як форма прояву творчого потенціалу особистості новаторство пов'язано з людським фактором. Проте, наскільки сильно ні залежала б схильність до новаторства від особистісних якостей індивідів, як явище економічного життя новаторство все ж обумовлено характером підприємницької діяльності. Винахідник - ще не новатор. Він стає таким лише тоді, коли реалізує себе як підприємець, то є особа, що борються за кращі результати господарювання. По-перше, оптимальний спосіб подолання ринкової невизначеності - це зміна са-мсй ринкової ситуації у вигідному для себе напрямку, що можливо тільки за допомогою інноваційної діяльності. По-друге, придбання устойчівьк ринкових переваг також можливо тільки за допомогою нововведень. Тому в економічному сенсі дійсною причиною, яке спонукає підприємців до новаторства, є конкуренція між ними.

Що стало внутрішнім властивістю підприємництва, новаторство в корені міняє взаємодія ринкового попиту та пропозиції. Пропозиція перестає бути пасивним елементом ринкового механізму. Пристосовуючись до змін попиту, воно стає найважливішою умовою зміни і навіть формування попиту, джерелом постійного порушення ринкової рівноваги. Чи не інтуїція і здатність передбачити поведінку ринку, а творча діяльність по зміні самих ринкових умов починає грати роль визначального фактора підприємництва. Підприємництво ж, має новаторський характер, стає винятково активним чинником науково-технічного прогресу і рушійною силою економічного зростання.