Ефективність податкової системи

У силу особливого місця, яке займає податкова система у фінансових відносинах і у вирішенні завдань національної економіки в цілому, найважливіше значення набуває проблема її ефективності.

Під ефективністю податкової системи в широкому сенсі розуміється її здатність виконувати покладені на неї функції. Це означає, що податкову систему може бути визнана ефективною в тому випадку, якщо вона забезпечує:

• надходження податків до бюджету в обсягах, достатніх для виконання своїх державою економічних, соціальних та суспільно-політичних функцій;

• фінансові умови для відновлення виробничих процесів на розширеній основі;

• вирішення найбільш важливих загальнодержавних завдань, визначених у соціально-економічній політиці держави як пріоритетні і знайшли відповідне відображення у податковому законодавстві.

Для оцінки ефективності податкової системи потрібно цілий комплекс критеріїв. При цьому практично не існує прямих показників, однозначно характеризують результативність податкової системи. Тому при оцінці ефективності використовуються непрямі макроекономічні показники. У розрахунок звичайно приймається динаміка питомої ваги загальної суми податків у валовому внутрішньому продукті; рівень бюджетного дефіциту по відношенню до валового національного продукту; фінансові результати в цілому по економіці і по галузях і т.д.

Ефективність у вузькому сенсі - це оптимальні внутрішньосистемні характеристики, що свідчать про наявність високих потенційних можливостей для виконання податками своїх функцій. Найбільш важливими внутрішньосистемні характеристиками, що визначають ефективність чи неефективність податкової системи, є: загальний рівень оподаткування (питома вага податків у валовому національному продукті); співвідношення прямих і непрямих податків і податків з фізичних та юридичних осіб; стійкість (стабільність) податкового законодавства; роль окремих видів податків і податкових груп в формуванні доходів бюджету; диференціація ставок оподаткування та її обгрунтованість; систему податкових пільг і її відповідність пріоритетів соціально-економічної політики держави і інтересам платників податків; характер системи санкцій; рівень складності розрахунку оподатковуваної бази; наявність лазівок для ухилення від оподаткування; якісний рівень податкового законодавства і т.д.

Важливою якісною характеристикою податкової системи є тягар оподаткування, але до цих пір немає загальноприйнятої методики її обчислення. Існують різні показники, які в непрямій формі можуть давати уявлення про тягар оподаткування. Серед цих показників найбільш широко використовується відношення всіх стягнутих з платників податків податків до обсягом отриманого валового внутрішнього продукту. Іноді даним показником надається і ширше тлумачення - сума всіх платежів, котсрьв виплачують платники податків. Оптимальний рівень оподаткування задається кордонами, можливостями і потребами відтворення підприємств (індивідуальних функціонуючих капіталів), великих промислово-фінан-сових структур і громадського господарства в цеуюм: чим менше в імперативному порядку вилучається фінансових ресурсів із загального їх обсягу, яким разюла-Гаета реальна економіка, тим більше можливостей для виробничого економічного зростання. Однак у реальності необхідність в значному перерозподілі фінансових ресурсів від підприємств диктується самою економікою. Це викликається не тільки політичними (потреби оборони, безпеки, управління), але і структурними виробничими чинниками, необхідністю вкладень в «людський капітал», територіально-регіональними причинами, соціальними потребами. Так, на даний час в Росії через бюджет перерозподіляються фінансові ресурси на дотації та фінансування вугільної промисловості, ряду галузей агропромислового комплексу, районів Крайньої Півночі і т.д. Потреби прискореного формування виробничої інфраструктури, що вимагає величезної і швидкою концентрації капіталу, тяж викликають необхідність великих перерозподільних процесів в економічній системі країни.

Важливим етапом на шляху побудови ефективної податкової системи є її оптимізація - необхідність постійної «налаштування» податкових інструментів на вирішення тих чи інших завдань. Не можна збудувати податковий механізм, який протягом тривалого часу могла б залишатися без скільки-небудь істотних змін, діючи при цьому в оптимальному режимі.

Ні середи, в якій функціонує податкова система, ні система сама не можуть залишатися у вигляді застиглої конструкції. Податкові важелі і стимули як раз і застосовуються саме з метою зміни ситуації, що склалася в той їм інший період часу. Своєчасний і оптимальний набір коштів дозволяє запобігти розвитку негативних активізувати тенденцій і бажані для суспільства процеси в найкоротші терміни.

При досягненні цієї мети, що означає перехід об'єкта податкового регулювання в якісно новий стан, дію колишніх податкових інструментів може виявитися неефективним. Наприклад, у ринковій економіці податки власноруч через пільг активно використовуються для регулювання темпів економічного розвитку: розширення пільг створює достатньо сильні стимули для підвищення інвестиційної активності, однак при цьому виникає небезпека «перегріву» економічної кон'юнктури, тому, як вже зазначалося вище, пільги надаються на короткий термін.

Незважаючи на важливу роль податків в регулюванні соціально-економічних процесів, не раз довели під час світової практики свою ефективність, далеко не кожну економічну проблему можна вирішити за допомогою податкових заходів. Чи існують об'єктивні межі сфери дії податків, в рамках яких і необхідно використовувати податкові важелі. Спроби штучного розширення цих меж опиняться в кращому випадку безрезультатними, більше того - не вирішивши одну проблему, можна спровокувати виникнення цілого ряду нових, як це часом і буває. Наприклад, найбільш гострою проблемою в сучасних російських умовах є відновлення фінансового потенціалу реального сектора економіки. Але вирішити цю проблему за допомогою одного тільки податкового механізму неможливо. Необхідний комплекс узгоджених заходів у сфері фінансової, кредитної, цінової та валютної політики, тобто використання всього арсеналу засобів і методів, що є в руках держави.

Поведінка господарюючих суб'єктів формується під впливом багатьох чинників, серед яких податки є всього лише одним і не завжди головним, З одного боку, у будь-виробничо-економічній системі є високорентабельні галузі (нафтогазова, спиртогорілчаних, тютюнова і т. д.). Хоча підприємства цих галузей і несуть в сучасній російській економіці найбільший податковий тягар, саме ці галузі залишаються найбільш стійкими і привабливими для вітчизняних та іноземних інвесторів, З іншого боку, є цілий ряд традиційно низькорентабельних (з об'єктивних причин) галузей і відповідно менш привабливих для інвесторів ( сільське господарство, інфраструктура, деякі видобувні галузі та ін), не дивлячись на те, що для цих галузей передбачаються найбільші податкові пільги. Більш того, у багатьох країнах збереження і розвиток виробництва в цих галузях можна лише за прямої підтримки держави. Таким чином, на практиці вплив податкового механізму може бути значно ослаблена і навіть повністю блокований. Важливе значення мають також природно-кліматичні, територіальні та геополітичні фактори.

Недооцінка та недовикористання можливостей податкової системи знижують її ефективність, але й абсолютизація можливостей і функцій податків і податкової політики, приписування їм здатності вирішення всіх головних фінансово-економічних проблем і завдань при подоланні економічної кризи також не дозволяють вирішувати ті проблеми, які на них покладаються, В Нині в Росії велику увагу справедливо приділяється податкової системи, однак вимагають більш ефективного використання та інші економічні важелі, застосування яких об'єктивно обумовлено, а також проведення ефективної промислової політики.