Головна Економічна теорія Фінансові відносини в перехідної економіки Суперечність та основні напрямки вдосконалення податкової системи

Суперечність та основні напрямки вдосконалення податкової системи

Сформована до теперішнього часу російською податковою система залишається системою перехідного типу, і в цій своїй якості вона відповідає сучасному перехідному станом економічної системи в цілому.

З одного боку, діюча податкова система за багатьма характеристиками (до яких, зокрема, відносяться: видовий склад податків, основні об'єкти оподаткування, рівні податкових ставок і т.д.) відповідає основним положенням податкової теорії і сучасній світовій практиці оподаткування. З іншого боку, вона відображає реальний стан економіки і соціальної сфери, відхиляючись від світових тенденцій як в частині загальних масштабів перерозподільних відносин, здійснюваних за допомогою податкового механізму, так і в частині його цільової орієнтації, а також структури податкової системи. Зокрема, характерною рисою російської практики є більше ніж скромна роль податків, які сплачують безпосередньо з доходів фізичних осіб. Формування переважної маси бюджетних доходів - до 90%, як і в дореформений період, відбувається за рахунок платежів, що сплачуються юридичними особами, хоча реальними платниками податків непрямих податків виступають споживачі (населення).

Незважаючи на минулий майже десятирічний період постійного реформування та вдосконалення податкової системи, а також зовні сприятливі тенденції, що виявилися в загальному збільшенні доходів бюджетної системи в останні роки, гострою залишається проблема формування ефективної податкової політики як найважливішого чинника та умови досягнення реальної фінансової стабілізації, забезпечення сталого економічного росту і необхідного для країни рівня доходів бюджетної системи. Необхідність продовження реформування податкової системи та пошуку оптимальних форм податкового механізму в перехідний економіці викликається наявністю серйозних структурних диспропорцій діючої податкової системи, низькою ефективністю податкових інструментів регулювання.

Серед основних недоліків існуючої податкової системи виділяються:

• надмірне тягар загального податкового навантаження на суб'єкти економіки, що
неминуче викликає тенденцію до відходу від оподаткування;

• несправедливість податкової системи, що виражається в наявності численних необгрунтованих пільг і привілеїв. За оцінкою тільки в результаті таких пільг прямі втрати консолідованого бюджету 2000 року склали 618 млрд. рублів, у тому числі федерального бюджету - 220 млрд. рублів;

• явно недостатній рівень збору податків на всіх рівнях бюджетної системи і з різних категорій платників податків, включаючи фізичних осіб з високими доходами;

• переважання в російській податковій системі непрямих податків і платежів податкового характеру, які справляються в залежності не від фінансових результатів, а ох об'ємних (фізичних і вартісних) виробничих показників. В умовах платіжного і загального системної кризи значно ускладнюється механізм перекладання непрямих податків на споживачів, з чим звичайно зв'язуються головні недоліки непрямого оподаткування. Крім того, при низькому рівні рентабельності з об'єктивних причин діючий порядок налогоісчісленія стає безпосереднім чинником збитковості;

• ухиляння від сплати податків і тісно пов'язані з нею питання формування податкової та оподаткування (з урахуванням податкових пільг) бази є однією з найбільш уразливих сторін російської податкової сжю-ми. Як відомо, однією з «провокують» причин відходу від оподаткування є суперечливість і заплутаність діючого податкового законодавства, що створює величезні можливість для легального і напівлегального зниження податкових платежів. В умовах масового ухилення від виконання податкових зобов'язань чітке законодавче закріплення норм і положень, що регламентують процес ва-логоісчісленія, стає завданням першорядної важливості;

• в умовах загального економічної кризи і через наявність великих системних недоліків податкової системи відбувається деформація її функцій.

Сучасний стан та суперечності податкової системи вимагають її реформування.

Загальні напрями вдосконалення податкової системи визначаються цілями економічної політики та необхідністю перетворення податків у фак-тор економічного і соціального прогресу країни, необхідністю ліквідації накопичилися протиріч, які гальмують економічний розвиток. Серед цих напрямів слід виділити:

• посилення справедливості податкової системи за рахунок вирівнювання умов оподаткування для всіх платників податків, скасування неефективних і надають найбільш негативний вплив на господарську діяльність податків і зборів, виключення з самих механізмів застосування податків і зборів тих норм, які спотворюють їх економічний зміст;

• ослаблення загального податкового тягаря на законослухняних платників податків шляхом більш рівномірного розподілу податкового навантаження на всіх платників податків, продовження розпочатого курсу на подальше поступове зниження ставок по основних федеральних податків і полегшення податкового навантаження на фонд оплати праці;

• спрощення податкової системи за рахунок встановлення вичерпного переліку податків і зборів зі скороченням їхнього загального числа, а також за рахунок максимальної уніфікації діючих режимів обчислення і порядку сплати різних податків і зборів;

• забезпечення стабільності податкової системи, а також визначеності у обсягах податкових платежів для платників податків на тривалий період;

• забезпечення зростання надходжень податків і зборів до доходів бюджетів усіх рівнів на основі істотного підвищення рівня збирання податків і зборів. Наділення органів, що здійснюють контроль за збором податків, необхідними повноваженнями та інструменти, що дозволяють забезпечити ефективний контроль за сплатою податків і зборів платниками податків.

Досягнення цих цілей - не одноразовий акт, а процес введення нових законодавчих норм, прийняття конкретних рішень як щодо всієї податкової системи, так і її окремих елементів.

Системне, цілісний податкове реформування досягається шляхом прийняття та введення у дію Податкового кодексу Російської Федерації в повному обсязі. Введення у дію Частини першої (загальної) Податкового кодексу із 1 січня 1999 року і деяких голів Частини друга Кодексу з 1 січня 2001 року (розділ VIII) дозволяє на сучасному етапі поєднувати радикалізм перетворень податкової системи з їх поступовістю.

Основні елементи нової фази податкової реформи: введення низької «плоскої» ставки податку з доходів фізичних осіб на рівні 13%, зниження соціальних нарахувань, ліквідація податків з обороту, включення до складу витрат при розрахунку податкової бази податку на прибуток усіх обгрунтованих витрат, а також лібералізація амортизаційної політики, зниження і уніфікація митних зборів. Оподаткування прибутку підприємств має реально сприяти відновленню інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки.

Одним з пріоритетних завдань першого етапу податкової реформи стає полегшення податкового навантаження на економіку. За оцінками, вона зменшиться на 1,5% від ВВП у 2001. Для того щоб це не призвело до значного зменшення податкових доходів, передбачаються заходи, спрямовані на загальне розширення податкової бази, у тому числі за рахунок перекриття наявних каналів відходу від оподаткування та загального поліпшення роботи податкових та інших державних органів щодо контролю за сплатою податків і зборів.

Податковий кодекс (глава 24) ввів єдиний соціальний податок, зараховуються до Державного позабюджетні фонди - Пенсійний фонд РФ, Фонд соціального страхування РФ і Фонд обов'язкового медичного страхування. Максимальна ставка єдиного соціального податку в частині платежів до Пенсійного фонду Російської Федерації встановлена в розмірі 28% до фонду оплати праці, до Фонду соціального страхування стягується 4% і до фондів обов'язкового медичного страхування - 3,6%. З метою зниження податкового навантаження введена регресивна шкала оподаткування з високих сум заробітків. Реалізація цих податкових нововведень стимулюватиме легалізацію тіньових доходів і їх скорочення приховування від оподаткування.

Подальші кроки по поглибленню податкової реформи в єдності з посиленням дії інших форм економічної політики створюють умови для економічного зростання та підвищення ефективності економічної системи Росії.