Головна Економічна теорія Національне громадське відтворення Основи неперервності суспільного відтворення

Основи неперервності суспільного відтворення

Суспільство може відтворювати блага, забезпечувати безперервне споживання населення, якщо по стояло відтворюється суспільний продукт.

Безперервність суспільного відтворення - це неодмінна умова підтримки життєдіяльності суспільства. Основу безперервності національного відтворення складає єдність відтворення суспільного продукту і національного багатий ства.

Суспільний продукт і національне багатство - різні, хоча і внутрішньо пов'язані між собою ланки єдиного процесу відтворення. Зовні їх відмінність виступає як різниця між потоком (продукт) і запасом (національне багатство) благ. Багатство визначається завжди на момент часу, а продукт - за період часу. Є й інші відмінності, що випливають з їх положення в процесі відтворення. Продукт постійно виробляється і зникає в споживанні, а багатство постійно закріплене в усіх секторах економіки. Вони також різняться і як результати виробництва. Продукт - прямий результат виробництва, а багатство - опосередкований.Безпосереднім джерелом останнього служить продукт. Якщо товар покидає кожного разу сферу виробництва, то багатство постійно присутня в ній у формі засобів праці і запасів предметів праці Багатство в той же час присутня у всіх інших сферах суспільства. Національне багатство є, отже, і результатом, і передумовою нового циклу виробництва одночасно. Передумовою виробництва при цьому є не лише накопичені, але і які є в розпорядженні суспільства природні й інші ресурси.

Національне багатство-це наявний у суспільстві запас матеріальних і нематеріальних благ, що забезпечують безперервність суспільного відтворення і споживання. Об'єктивні причини постійного відокремлення національного багатства в процесі відтворення, закріплення його в різних сферах відтворення викликані рядом обставин. По-перше, у зв'язку з тривалими термінами служби засобів праці, ряду предметів невиробничого призначення (предметів тривалого користування населення, житлових будівель тощо) вони накопичуються і постійно присутні в різних сферах відтворення для забезпечення безперервності виробництва і споживання. По-друге, наявність запасів необхідно як в силу сезонного характеру виробництва ряду продуктів (приміром, у сільському господарстві), так і в силу тривалого циклу виробництва продуктів в ряді галузей. По-третє, оскільки вироблений продукт поступає з виробництва в сферу споживання, лише проходячи через сферу обігу, то наявність запасу необхідно і для забезпечення безперервного руху продукту через всі сфери відтворення. І нарешті, наявність накопичених запасів необхідне і для забезпечення безперервності відтворення у випадку непередбачених порушень нормального ходу відтворювального процесу (стихійних лих і т. п.).

Національне багатство включає наступні основні частини: матеріальне багатство і нематеріальне багатство.

Накопичені і що є в розпорядженні суспільства в кожен даний момент часу активи у формі засобів виробництва і предметів споживання, а також природні ресурси складають матеріальне національне багатство суспільства У матеріальному національному багатстві виділяються дві частини: створене працею і накопичене поруч поколінь відтворюване суспільне багатство і природне багатство, що включає в себе природні ресурси суспільства. Якщо перша частина національного багатства - це багатство, відтворюване працею, то друга його частина не створюється і не відтворюється працею.

Природне багатство хоча і не відтворюється працею, проте є економічно єдиним з багатством, відтворюваним працею. Це пояснюється тим, що у виробництві елементи природного багатства (земля, запаси надр, ліси, вода) прямо служать створенню суспільного продукту і споживання, а також забезпечують місце існування суспільства. Однак специфіка природних ресурсів є такою, що вони являють собою продукт природних, природних закономірностей і процесів і не відтворні працею.

Нематеріальне багатство включає в себе накопичені духовні цінності суспільства: досягнення науки, культури, освіти, мистецтва і т. п. Матеріальне і нематеріальне багатство в процесі відтворення перебувають у постійній єдності. Відтворення суспільного продукту передбачає, що одночасно накопичуються й удосконалюються і матеріальні, і нематеріальні передумови виробничої діяльності.

У статистиці до національного багатства відносять сукупність економічних активів країни, зменшену на вартість її фінансових зобов'язань. В обсяг економічних активів включаються нефінансові вироблені активи (основні фонди, запаси матеріальних оборотних коштів, цінності), непри-бо Він вивів активи, у тому числі матеріальні (земля, багатства надр, природні біологічні та підземні водні ресурси) і нематеріальні (ліцензії на використання винаходів, передаються договори, куплений «гуцвілл» і т. п), а також фінансові активи (монетарне золото, валюта, акції, позики та ін.)

Вартість цінностей, матеріальних непроізведенних активів (природних ресурсів), нематеріальних і фінансових активів у складі елементів національного багатства в даний час в статистиці не враховується в силу відсутності вартісних даних.

Весь обсяг національного багатства на початок 2000 р. склав в Росії 18 223 463 млн. руб., У тому числі основні фонди, включаючи незавершене будівництво, - 86%, матеріальні оборотні кошти - 7% і домашнє майно 7% від загального обсягу національного багатства .

Безперервність відтворення забезпечується в силу того, що і багатство, і продукт включені до єдиного процес відтворення. Без відтворення продукту чи при його систематичному зменшенні не відновлюється накопичене багатство - не відшкодовуються основні фонди, не походить їх технічного оновлення. В результаті починається процес старіння накопиченого потенціалу, що може викликати в кінцевому рахунку його руйнування. Тим самим виробництво в наступних циклах бути не може відновлено в колишніх масштабах. І навпаки, приріст суспільного продукту створює базу для збільшення накопичення в майбутньому і ще більш значного зростання споживання благ і послуг.

Ця закономірність стосується всіх структурних елементів багатства, у тому числі природного і нематеріального. Як і матеріальне багатство, нематеріальне піддається моральному зносу. Потрібно постійне накопичення наукового, освітнього та культурного потенціалу як засоби збільшення багатства. Нераціональне використання природного багатства не тільки веде до зростання витрат і зниження ефективності, але й підриває основи сталого економічного і соціального розвитку.

В результаті кризових стану економіки у Росії склалося критичне положення з відтворенням найважливішої частини національного багатства - основних виробничих фондів. У промисловості понад 70% всіх машин і устаткування експлуатується понад 10 років. Коефіцієнт оновлення (введення в дію основних фондів у відсотках від їх наявності на початок року) скоротився з 5,8 в 1990 р. до 1,2 в 1999 р. При цьому середні фактичні терміни служби як основного капіталу в цілому, так і його активної частини (машин та обладнання) вже до 1990 р. значно перевищували нормативи. Середній вік промислового виробничого обладнання досяг майже 16 років, а середні фактичні терміни його служби становлять майже 32 роки. Середній рівень зношення основних фондів у промисловості - 52,4%. На базі такого обладнання підприємства не можуть забезпечити випуск сучасної продукції.

Таким чином, лише єдність відтворення національного багатства й суспільного продукту забезпечує безперервність і вдосконалення відтворення. Порушення цієї єдності неминуче веде до самих несприятливих наслідків для відтворення.