Економіка Стародавнього Єгипту

Виникнення держави, розвиток економіки

Історія стародавнього єгипетської держави цікава і повчальна - тисячолітня його історія дозволяє простежити економічні, соціальні та політичні аспекти розвитку народу і держави.

Приклад Єгипту ще раз переконує про першорядне значення для економіки держави - основи розвитку народу й держави. Ідеологія та одне з її виявів - релігія покликані забезпечувати економічний розвиток.

Протягом тисячоліть у Єгипті послідовно змінювалися близько десятка релігій. У доісторичний період тут панував фетишизм. Люди поклонялися предметів, священним каменях, деревах. Були природи культи - і люди обожнювали воду, річку Ніл, тварин - люди поклонялися священних биків, баранів, змій і т. д.

У період існування стародавніх єгипетських царств населення поклонялося багатьом богам, головними з яких був бог сонця Ра, потім Амон. У результаті релігійною реформи в XV ст. до н. е.. в країні запроваджується культ єдиного бога Атона. Подальша антирелігійна реформа повернула знову бога Амона, якого пізніше змінили боги грецько-римського пантеону. Їх у свою чергу замінило християнство, а через кілька століть - мусульманство.

Мінялися релігію, але залишався єгипетський народ, держава. Непорушними залишалися мети економічної політики держави - життєзабезпечення населення країни. Для досягнення цих цілей необхідно було протягом тисячоліть створювати і підтримувати іригаційні мережі, шукати в країні та за її межами корисні копалини (будівельні матеріали, мідь, золото, залізо), забезпечувати господарство робочою силою. Заради одержання корисних копалини та рабів єгипетські фараони вели постійно війни, які в кінцевому підсумку плюндрували країну і неодноразово приводили до розпаду єдиної єгипетської держави і навіть до завоювання його іноземцями. Отже, хоч війни й велися для вирішення економічних проблем, але вони ж виснажували економіку країни і вели до розпаду держави. Розпад давньоєгипетських держав стали відправним моментом для розподілу єгипетської історії на періоди: Давнього царства (ГУ тис. до н. Е.. - XXII ст. До н. Е..), Середнього царства (XXI ст. До н. Е.. - XVIII в. до н. е..), Нового царства (XVI ст. до н. е.. - XI ст. до н. е..).

Найдавніше на планеті єгипетське державу виникло в кінці IV тис. до н. е.. в долині ріки Ніл. Територія, на якій створювалася єгипетська цивілізація, являла собою вузьку смугу землі вздовж річки, затиснуту між пустелями Північної і Східної Африки. Ніл забезпечила існування людей у цій частині планети з часів давньокамяного періоду. Води Білого Нілу, що бере початок в Екваторіальній Африці, проходячи через території, багаті рослинністю, несуть із собою велику кількість рослинного мулу. Води Блакитного Нілу несуть мінеральний ил. Обєднавшись в єдину річку, вони щорічно розливають на півночі країни зрошуючи і удобрюючи її землі, створюючи сприятливі умови для сільського господарства.

В давнину клімат Північної Африки був більш вологим. Тваринний світ прилеглих до Нільської долині степів був також значно багатший. Все це створювало сприятливі умови для зародження тут скотарства, землеробства а потім і на основі одомашнення тварин та рослин.

Які жили в цій країні населення склалося на основі змішання семітських, Берберійські та інших племен Північної і Східної Африки. Їх мова ставився до семіто-хамітська сімї мов. Найдавніше населення жило громадами на чолі зі старійшинами. Необхідність ведення зрошуваного землеробства так само, як і в Месопотамії, примушувала громади обєднуватися для створення іригаційних мереж. Будівництво каналів і дамб велося не лише вільними общинниками, але і захопленими в полон рабами. З родової знаті стали виділятися місцеві володарі, відбуваються розшарування громади, що створення маленьких держав, які до середини FV тис. до н. е.. обєдналися до держав: Нижній Єгипет на півночі і на півдні Верхній Єгипет. В результаті тривалої боротьби між ними приблизно в 3000. до н. е.. вони обєдналися в єдину державу. Територія держави ділилася на області (номи), керовані намісниками фараона - номархами.

Земля належала фараонові, який жалував їх чиновникам, воєначальників, жерців. Іригаційна система складалася з каналів, шлюзів, дамб, що оточували поля, шадуфов і, підйомних споруд, подібних до криниць «журавлям», з допомогою яких піднімали воду на поля, розташовані вище водного рівня. Державні чиновники були відповідальні за розвиток і утримання іригаційної системи, спостерігали за підйомом води в Нілу. Держава проводила великі будівельні роботи зі створення і каналів водосховищ. Уже в період Середнього царства була створена система регулювання руху води з Нілу в водосховища, що дозволила створити великий Фаюмському оазис, де було постоїв місто Кахуна.

Сільське господарство і промисловість

Недолік орних земель стала причиною обмеженого розведення худоби, що доводилося вирощувати в умовах стійловий. Вже в період Стародавнього царства єгиптяни стали виводити племінна худоба. Велике значення мало птахівництво, особливо розведення качок та гусей.

Основною галуззю сільського господарства було землеробство.Вирощували головним чином ячмінь, овочі, льон. Знаряддя праці в сільському господарстві Єгипту довго залишалися примітивними. В основному це були мотика, плуг, серп із кремяними різцями, на металевий замінений пізніше. Низький рівень знарядь праці пояснюється дешевизною робочої сили.

Ще в доісторичну епоху населення країни вміло використовувати різні матеріали для виготовлення побуту предметів, знарядь праці та зброї. У країні були величезні запаси різного каменю. Його рано навчилися обробляти, полірувати. З каменю робили ножі, сокири, тесла, наконечники стріл, різці для серпів. Камінь був будівельним матеріалом. З важких камяних блоків і плит, добре оброблених і підігнаних один до одного, зводили величезні храми, піраміди, будинки. Аж до історичної епохи використовувалися бумеранги, виготовлені з дерева. З раковин робилися рибальські гачки.

У Єгипті рано стала розвиватися металургія.Виплавляти мідь і свинець. Свинець видобувався близько Ассуана і на берегу Червоного моря, мідь - на Синайському півострові й у Східної пустелі, золото - в Нубії та Східної пустелі. Високого рівня досягло ювелірне виробництво.

Найбільш швидко стали розвиватися ремесла в період Нового царства. У цю епоху при палацах фараонів, храми створювалися майстерні, в яких іноді працювало до 150 чоловік. Зявилися нові способи обробки золота: плетіння золотих ниток, виготовлення золотих ланцюжків, кування і т. д. Єгипетські ювелірні та культові вироби з дорогоцінних металів прикрашають найбільші музеї миру.

У Єгипті вперше була розроблена технологія виготовлення матеріалу для письма - папірусу.Для цих цілей з початку III тис. до н. е.. використовувалося травяниста рослина папірус, стебла якого розрізали на смужки та накладалися один на одного. Перехрещені шари здавлювали під пресом, а потім висушують. Як писальний матеріал папірус використовувався на Близькому Сході і в Європі навіть в середні віки.

Будівництво

Єгиптяни були майстерними будівельниками. За величиною компактно забудованої території і по масивності жодне з сучасних споруд не перевершило єгипетської піраміди. З матеріалів, які були використані для будівництва найвищої єгипетської піраміди, можна побудувати дамбу вздовж Середземноморського узбережжя Єгипту шириною в один і висотою в два метри. Щоб привезти таку кількість матеріалів за сучасними залізницям Єгипту, знадобилося б у чотири рази більше вагонів. Перші піраміди стали будувати ще в XXVII в. до н. е.. Про знанні в ті часи астрономії та геометрії свідчить те, що усі піраміди мають однакове напрямок осей, а сторони пірамід зорієнтовані по сторонах світу, при цьому відхилення від півночі не перевищують десятої долі градуса. Щорічно будівельні роботи виконували приблизно сто тисяч чоловік, змінювані через кожних три місяці. Наприклад, піраміда Хеопса споруджувалася 20 років. Довжина основи піраміди 232,4 м, висота 146,7 м. Гробниця складена приблизно з 2500 камяних плит, кожна вагою 2,5 т. За розрахунками Геродота, будівництво цієї піраміди обійшлося в 1600 талантів срібла (від 40300 до +60100 кг). За часів Геродота за талант срібла можна було купити 3000 свиней.

Вже в період Стародавнього царства єгиптяни мали гарні технології обробки каменю. Для добування його застосовувалися різні металеві знаряддя: кирка, свердло, молот. При обробці каменю використовувалися тесла, різці. Камінь полірували кварцовим піском.

Крім пірамід, храмів, палаців у країні велося будівництво доріг, каналів. Судноплавні канали будувалися для обходу нільських порогів, для проходу кораблів з Нілу до Червоного моря.

Єгиптяни створили оригінальну архітектуру, що відрізняється монументальністю, своєрідністю колон, пілонів. Прикладом може служити храм Амона в Фівах (Карнаке), прикрашений 134 колонами, розташованими в 16 рядів. Зал в храмі мав площу 50 тис. м2.

Будуються як адміністративні, ремісничі і торгові центри міста зводилися не хаотично, а за спеціально складеним проектам. Прямі вулиці перехрещувалися під прямим кутом. Окремо створювалися райони для багатих і бідних жителів. У будинках багатих налічувалося до 70 кімнат. Міста оточувалися цегляними стінами.

Гарні родючі грунти Єгипту і майстерність хліборобів дозволяли не тільки забезпечувати сільське населення продуктами харчування, а й створювати надлишковий продукт. Раннє виділення з сільського господарства ремесел стало основою обміну між сільським та міським населенням. Виникла внутрішня торгівля. У той же час у країні не вистачало металів. Їх доводилося купувати за рубежем або поповнювати ресурси за рахунок завойованих країн. Мідь привозили з Аравійської пустелі і з Синайського півострова, пізніше за Кіпру. Золото ввозили з Нубії. Лісоматеріали привозилися з Лівану й Екваторіальної Африки. З Малої Азії привозили залізо, з Месопотамії - бронзу, лазурит, а також коней.

Ще в період Стародавнього царства склалися торгові шляхи з Єгипту в Нубію, на Сінай, в Палестину і Сирію. У цей же період зявилися вагові металеві гроші у вигляді злитків. У період Нового царства в Єгипті вже широко застосовувалася грошово-вагова одиниця - дебен, що дорівнює 91 г, який ділився на десять рівних чистий. Великі торгові операції документально оформлялися в особливому присутствене місці, при свідках, імена яких записувалися в документи.

Наука

Розвиток ремесел, торгівлі, мореплавання супроводжувалося виникненням наукових знанні. Ці знання передавалися спочатку усно. Потім для засвоєння стали створюватися школи, де вчили не лише писати, але й давали знання в галузі математики, астрономії, медицини.

Знання по математики використовувалися при визначенні площ земельних, обсягів будівель. Єгиптяни розвинули десяткову систему числення. Вони вміли визначати площу трикутника, прямокутника, трапеції і кола, розраховувати обсяг усіченої піраміди і кулі, вирішувати алгебраїчні рівняння з однією невідомою.

У галузі астрономії вони вміли не тільки відрізняти планети, але й складати карти зоряного неба. Єгипетський календарний рік ділився на 12 місяців, за 30 днів у кожному. До кінця року добавляли по 5 днів і він дорівнював 365 дням.

Досить розвиненими були медичні знання. Підготовка мумій послужила основою накопичення знань з анатомії, фармакологии. Єгиптяни передавали в наукових трактатах і підручниках знання з хірургії, фармакологии, описували судини кровообігу, симптоми й методи лікування різних хвороб.

Єгипетська наука, мистецтво стали істотним внеском у світову скарбницю знань, справили величезний вплив на розвиток європейської цивілізації.