Головна Історія економіки Первісна епоха та стародавній світ Економічний розвиток грецьких земель в II-III тис. до н. е

Економічний розвиток грецьких земель в II-III тис. до н. е

III-II тис. до н. е.. на території Греції зазвичай називають епохою бронзи.У цей період бронзові знаряддя праці поширюються і на островах Егейського моря, і в материковій частині, сприяючи прискоренню економічного розвитку та створенню перших держав. Протягом III тис. до н. е.. найбільш розвиненими були Кікладських островах, розташовані в південній частині Егейського моря. З початку II тис. до н. е.. найбільш впливовим серед інших стає острів Крит, що знаходився на перетині давніх морських шляхів. Критська (або Мінойська) цивілізація досягла свого розквіту приблизно до середині II тис. до н. е..

Розвиток материкової Греції в III тис. до н. е.. йшло не такими швидкими темпами, однак у деяких прибережних областях, вже в другий половині III тис. до н. е.. виникають досить розвинені культури. У кінці III тис. до н. е.. з Північної Греції на південь переселяються грецькі племена (ахейці), які в більшості районів витіснили догрецької населення (пеласгів) і в середині II тис. до н. е.. створили свої держави, розквіт яких прийшовся на XV-XIII ст. до н. е. ., причому з XFV в. до н. е.. найвпливовішим серед них було місто Мікени в Арголіді (північний схід півострову Пелопоннес).

Приблизно у XII у. до н. е.. з півночі Балканського півострова насувається нова хвиля переселенців, провідне місце серед яких грало грецьке племя дорійців.Більшість центрів ахейської культури було розгромлено.

Галузева структура економіки

Протягом III тис. до н. е.. досягають значних успіхів металургія і керамічне виробництво, де приблизно з XXIII в. до н. е.. став застосовуватися гончарний круг. У сільському господарстві провідні позиції займає так називана середземноморська тріада: злакові (особливо ячмінь), виноград, оливки.

Найбільш активно в першій половині III і II тис. до н. е.. розвивалися грецькі острови, на яких особливе значення одержують морські промисли, торгівля, ремесла, у тому числі й художні. Кикладські мореплавці підтримували звязку із землями, розташованими в басейнах Егейського та Адріатичного морів, досягали Іспанії берегів, Дунаю.

Основою економіки Криту та ахейских держав було сільське господарство, провідною галуззю якого було землеробство, однак та тваринництво (особливо вівчарство) відігравало важливу роль. Серед ремесел основне значення мали металургія і керамічне виробництво. Кріт і ахейских держави підтримували зовнішньоторговельні звязки з Єгиптом, Кіпром, Східним Середземномор `ям; з цих районів у основному привозилося сировину, деякі предмети розкоші, вивозилися переважно кераміка, металеві вироби, у тому числі і зброю. Крім того, ахейці розвивали торгівлю з народами, що населяли північ Балканського півострова, з Італією, Сицилією, а також із західним узбережжям Малої Азії, де в XIV-XIII ст. до н. е.. зявляються ахейских поселення.

Соціально-економічний шар

Основою соціально-економічної структури економічний Криту та ахейских держав були палаци - стрій величезні комплекси, що включали житлові та культові приміщення, безліч комор, майстерень та ін Про земельні відносини на Криті судити важко через недостатність джерел, але, найімовірніше, землі перебували в общинної і державної власності. Крім того, можна припустити, що на державній землі існували також храмові і приватні господарства. У ахейских державах палаци розпоряджалися всією землею, яка ділилася на два основні категорії: громадська земля (частково належала територіальним громадам, частково виділялась за виконання будь-якої роботи) і земля, що перебувала у володінні окремих осіб. Обидві категорії земель досить активно здавалися в оренду, в тім числі й рабів, однак власником землі раб стати не міг. Раби, як і на Криті, порівняно було замало, більшість належала палацу, і, крім того, приватним особам і храмам. У виробництві переважно були зайняті вільні громадяни.

Всі категорії вільного населення (знати, громадяни та ін) перебували в тій або іншій мірі залежно від палацу. На чолі держави стояв цар, що виконував і політичні релігійні функції. Реальне управління знаходилося в руках палацової адміністрації, яка займалася організацією військової справи, податковий системою, що спостерігала за роботою різних груп населення, безпосередньо підпорядковувався палацу (ремісники, пастухи та ін), видавала ім необхідні матеріали та продукти. Територіальні общини також знаходилися під контролем посадовців.

Практично всі групи населення і, перш за все, територіальні громади обкладалися податками на різні види продукції. Деякі соціальні групи звільнялися від сплати податків, в основному що грали особливу роль в існуванні держави (ковалі, веслярі, воїни).

Зовнішньоекономічна діяльність, ймовірно, контролювалася царями, на Криті особлива увага приділялася безпеки торгівлі, боротьбу з піратами.