Головна Історія економіки Первісна епоха та стародавній світ Економічний розвиток в епоху еллінізму (кінець IV-I вв. До н. Е..)

Економічний розвиток в епоху еллінізму (кінець IV-I вв. До н. Е..)

Держава Олександра Македонського після його смерті розпалася на ряд держав: Греко-македонське царство, Єгипет, в якому правила династія Птолемеїв; держава Селевкідів; центральним ядром якого були Сирія і Месопотамія; Пергамі і Понтійське царства в Малій Азії і т. д. У цих, елліністичних, державах відбувається синтез грецьких (еллінських) і східних елементів; це стосується та економічної, і соціально-політичної, і культурної сфер.

На розвиток економіки в епоху еллінізму сприятливий вплив зробило перетворення східній частині Середземного моря у внутрішнє море грецького світу. Крім того, у більшості елліністичних держав була збережена грошова система, уніфікація якої почалася ще за Олександра Македонського: за основу був узятий ваговій Стандарт, прийнятий в Афінах, поряд із срібними стало чеканити золоті монети.

Дуже важливу роль в економічному розвитку зіграв між греками обмін досвідом і східними народами, що сприяв вдосконаленню агротехнічних прийомів, вирощуванню нових культур сільськогосподарських, а також розвитку техніки і подальшої спеціалізації в ремеслі. Все це вплинуло на зростання товарності і збільшення торгового обороту.

У цей період значний розвиток отримали наука та техніка: знаменитий вчений Архімед відкрив гідравлічні закон, закон важеля, болт винайшов, кручені водочерпательную машину і багато що інше.

В епоху еллінізму центр економічного життя перемістився з материкової Греції та Егейського моря на південь та схід, де на узбережжях морів і на караванних шляхах грунтується безліч нових міст. Великими торговими і ремісничими центрами були Олександрія в дельті Нілу в Єгипті, Пергам на північному заході Малої Азії, Антіохія на річці Оронт в Сирії, на Селсвкія річці Тигр в Месопотамії та ін У III-II ст. до н. е.. елліністичні поліси переживали добу розквіту.

Міста були адміністративними одиницями, в більшості випадків в них зберігались органи самоврядування, до них приписувалися землі, що знаходяться у власності міста і приватних осіб. Решта земельний фонд вважався державним: існували власне царські землі, а також землі, подаровані наближеним царя, храмам, передані в утримання воїнам.

В елліністичних державах поступово поширювалося класичне рабство, але поряд із ним існувало характерний для східної економіки боргове рабство.В сільське господарство кількість рабів збільшилась, але в основному земля оброблялася членами сільських громад, що знаходяться в тій чи іншій мірі залежності від держави. В ремеслі поряд з приватними існували майстерні, працівники яких також залежали від держави.