Економіка в Царський період

Основою господарського життя було сільське господарство, зберігало переважно натуральний характер. Основною була культурою пшениця; значне розвиток отримали виноградарство і олівководство. Розводили велику рогату худоба, коней, свиней. Торгівля в цей час була розвинена слабо.

VIII-VI вв. до н.е. характеризуються розкладанням родової громади. На місце кровноспоріднених звязків приходить принцип територіальної розселення, всередині громади посилюється майнове розшарування. Господарсько-юридичною одиницею стала патріархальна велика сімя (familia), що включала і рабів.

Римське співтовариство було розділено на патриціїв і плебеїв.

Патриціями в X-VIII вв. до н. е.. називалися всі римляни - члени римської родової організації (римський populus), які мали представників (старших у роді) в сенаті, в раді отців (patrez). В процесі розкладання родоплемінного ладу ними стали називатися тільки члени знатних родин, протиставляє себе іншим членам римського народу. Вони ставали покровителями збіднілих родичів. Відомі патріціальние пологи Юліїв, Гораціїв, Куріаціев та ін Голова родини - патрицій (pater familias) мав необмежену владу над її членами (аж до права стратити або продажу у рабство). Патриціанських сімя отримувала від громади ділянку землі у володіння і присадибну ділянку площею 2 югера (0,5 га) у власність.

Особливу групу жителів становили плебеї, мабуть, прибульці з інших областей - не члени римської громади. Вони вважалися юридично вільними, але не мали громадянських прав, обробляли невеликі ділянки землі, займались торгівлею і ремеслом. У їх місці швидко йшли процеси соціального розшарування, але всіх плебеїв обєднувало прагнення до рівноправності із патриціями, що повязувалося з допуском до володіння ділянками на общинних землях, які вважалися власністю міста-держави. Патриції займали общинні землі, вносячи невелику орендну плату. Це і слугувало одним із головних причин запеклої боротьби плебеїв проти патриціїв, яка розгорталася із VI ст. до н. е.. У ході цієї боротьби розкладалися та відмирали залишки родових відносин і сформувалася Римська держава, що мала специфічно військовий характер і грунтується на особливій структурі - античної цивільної громаді.

В VIII-VI вв. до н. е.. вплив Риму на Апеннінському півострові зростав. В VI в. Рим став на чолі Латинського союзу, який обєднував 47 племен. Царський період завершився в 509 р. до н. е.., коли Тарквіній Гордий був вигнаний з Рима.