Головна Історія економіки Новий час (XVIII - XIX ст.) Особливості соціально-економічного розвитку Англії

Особливості соціально-економічного розвитку Англії

Наслідки промислового перевороту

До початку 30-х рр.. XIX ст. завершився промисловий переворот в Англії. Велике машинне виробництво отримало перемогу над ремеслом і мануфактурою з їх низькою продуктивністю праці та ручної технікою. У країні відбулися серйозні соціально-економічні зміни. До середини XIX ст. Англія перетворилася на країну міст і робітничих селищ, де проживало до 86% населення. Частка зайнятих у промисловості та будівництві підвищилася до 50%, а в сільському господарстві знизилася до 15%. Торжество вільної конкуренції викликало прагнення до розширення виробництва. В результаті це призводило до значного економічного підйому країни. А посилення технічної бази виробництва сприяло перетворенню Англії в потужну індустріальну державу - «фабрику світу, майстерню». Її питома вага в світі склав більше 40%.

Лідером індустріального розвитку залишалась бавовняна промисловість.Зросло число фабрик, оснащених ткацькими верстатами. Випуск бавовняних тканин через 1800-1870 рр.. збільшився в 19 разів, споживання бавовни - більш ніж в 1000 разів. У середині XIX в. в текстильної та швейної промисловості було зайнято понад третини всіх працюючих. Дешеві та якісні тканини і вироби з них залишалися головними статтями англійського експорту.

Помітно набирала темпи важка промисловість.З використанням у металургійному процесі гарячого дуття значно зросло виробництво сталі та чавуну. У країні діяло понад 600 доменних печей в основному завдяки новому методу виплавки сталі, запропонованим Г. Бессемер в 1856 р. За 1800-1870 рр.. зросли видобуток вугілля (у 11 разів) і випуск продукції металообробки (в 28 разів). На частку Англії припадала половина виробництва чавуну, більше половини що добувається камяного вугілля в світі. Випуск продукції важкій промисловості країни перевищував на чотири-пять разів випуск продукції США, Німеччини та Франції.

Успіхи індустріального розвитку багато в чому були обумовлені впровадженням парових двигунів.Їх потужність лише за першу половину XIX в. зросла більш як у 120 разів, а до 1870 р. - у 800 разів. Парові двигуни стали успішно використовуватися в різних галузях господарства.

На подальше прискорення обігу товарів, розширення і здешевлення економічних звязків між різними районами країни і заморськими територіями, здійснення внутрішньої і зовнішньої торгівлі направлено був розвиток парового транспорту.Острівне становище країни стимулювало суднобудування і судноплавство. З 1811 р. в Англії отримав розвиток пароплавний транспорт, з 40-50 років стало здійснюватися будівництво великих океанських судів.

Винахід в 1814 р. механіком Дж. Стефенсоном паровоза і будівництво в 1825 р. першої залізниці стимулювало подальше залізничне будівництво.Порівняно невелика територією країна вкрилася мережею залізниць, прискорилася циркуляція товарів. Якщо в 1840 р. довжина залізниць становила 1,4 тис. км, то до 1870 р. вона зросла майже в 18 разів і склав 25 тис. км.

Промисловий переворот мав і інші істотні наслідки.

Англія з аграрної країни перетворилася на провідну індустріальну державу. Найбільші зрушення у розвитку її продуктивних сил, оснащення виробництва більш передовий і досконалою технікою сприяли значному зростанню продуктивності праці-в 27 разів за період 1770-1840 рр..

Зростання суспільного розподілу праці забезпечив розширення ринкових відносин. При порівняльної вузькість внутрішнього ринку, через невисоку платоспроможності трудового населення предметом особливої уваги та турботи стає боротьба за зовнішні ринки. Встановлюється не тільки промислова, а й торгова монополія.Англія мала у своєму розпорядженні величезним торговельним флотом.За 1800-1870 рр.. його тоннаж збільшився більш ніж у 12,5 разів і склав 60% світового тоннажу. Англія стала «світовим перевізником».

Втрата світового промислового лідерства

Однак в останній третині XIX ст. Англія стала поступово втрачатиме свої передові позиції. Частка країни в світовому промисловому виробництві знизилася з 32% в 1870 р. до 18% до початку XX ст. Скоротилися темпи зростання промислової продукції. У відносний занепад прийшли старі галузі - текстильна, металургійна, вугільна. Їх технічна база, що сформувалася в першій половині XIX ст., Встигла застаріти. Не був налагоджено виробництво нової технiки - електричних врубових ivia-шин та автоматичних ткацьких верстатів і пр. Взагалі по енергоозброєності праці англійська робочий значно відставав від німецького, тим більше від американського.

В 80-90-х рр.. були утворені перше англійські монополії.Великі монополістичні обєднання створювались в нових галузях промисловості - електротехнічної, трубопрокатній, хімічної, військових та ін Серед них - англо-німецький трест вибухових речовин (Динаміт-Нобель, 1886), хімічний трест (Юнайтед Алка, 1890). Фінансовая група Моргана сформувала потужний англо-американський суднобудівний трест.

Але англійські монополії, не відрізнялися особливою силою, поступалися і німецьким, і американським. Промисловість країни в чому була орієнтована на експорт. А шалені доходи від експлуатації колоній консервували сформовану систему одержання надприбутків. Вивіз капітал для англійської буржуазії опинився більш вигідним, ніж його вкладення в відповідну промисловість, науково-технічні перетворення і модернізацію економіки. Так, якщо за останню третину XIX ст. національний дохід Англії виріс вдвічі, то доходи від закордонних інвестицій - у девять разів.

У старих промислових галузях (папером, килимовій, скляної та ін) складалися зазвичай нечисленні картелі як «торгові асоціації». Для бавовняної промисловості було характерно створення окремих монополітіческіх обєднань по обробці і забарвленням тканин.

Колонії

До середини XIX ст. поряд з потужною виробничо-технічною базою Англія стала розташовувати величезними колоніальними володіннями. Фактично могутність держави багато в чому забезпечувалося за рахунок експлуатації підвладних територій. Процвітали грабунок місцевого населення і нееквівалентний обмін, численні податкові побори та ін Безжалісному розорення і розграбуванню піддавалися земля і надра.

З колоній за дуже низькими цінами надходило все необхідну сировину і продовольство. В свою чергу, безкраї простори Британської колоніальної імперії були великим ринком дуже вигідного збуту англійських товарів з монопольними цінами.

У цей час завершився захоплення Індії - самої прекрасної перлини в британській короні. В Індії проживало близько 70% населення усієї Британської імперії, до 1860 р. на площі в 6,5 млн. кв. км. тут проживало 145 млн. чоловік. Правда, що підсилився в ці роки визвольний рух змусила уряд Великобританії надати статус домініону Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Південно-Африканському Союзу. Ці переселенські колонії перетворилися на аграрно-сировинні придатки метрополії.

В останній третині XIX ст. значення колоніальної імперії для англійської буржуазії істотно зросло. На кінець XIX ст. вона настільки розрослася, що в ньому вже проживало понад 300 млн. чоловік. Колонізація тривала і на початку XX в. До старих методів збагачення за рахунок колоній додався вивіз капіталу, який через низьких витрат виробництва на місцях став досить прибутковим.

Торгова політика

Капіталістична індустріалізація, зміцнивши промисловість і перетворивши Англію в «фабрику, майстерні світу», істотно змінила напрямки зовнішньоторговельної політики.

Меркантилізм з регламентацією його промислового виробництва втратило своє минуле значення. Тепер Англія, далеко обігнавши інші країни за рівнем промислового розвитку, не боялася конкуренції. Зростання фінансових ресурсів знизив фіскальну роль мит. Так, у 20-ті роки. XIX ст. мита на промислові товари знизились з 50 до 20%. У середині століття на готові виробу вони були значно знижені, на сировину та напівфабрикати взагалі скасовані. Одночасно були ліквідовані обмежувальні «хлібні закони", скасовано Навігаційний акт Кромвеля і обмеження каботажному торгівлі.

Це перехід від протекціонізму до фрітредерству (вільну торгівлю) сприяло стабільний економічний розвиток країни, накопичення капіталів, зростання темпів індустріалізації.

У свою чергу, найнижчі ціни на сировину, що підсилюють конкурентоспроможність англійських товарів на світовому ринку, сприяли також зниження мит для збуту англійських товарів, які користувалися широкий попит на ринках інших країн.

Так як обсяг виробленої в Англії продукції у багато разів перевищував внутрішні потреби країни все більш розширювався обсяг промислового експорту. У XIX ст. Англия утримувала лідерство по розмірах зовнішньоторгівельних операцій. За 1800-1870 рр.. зовнішньоторговельний оборот виріс більш ніж у сім разів (з 85 млн. до 611 млн. ф. ст.). Серед експортних товарів переважали текстиль і машини, вугілля та продукція чорної металургії. Імпортом служили сировину (бавовна, вовна) і продовольство (зерно, мясо та ін.)

З другої половини XIX в. торговий баланс стає пасивним, тобто розміру експорту виявився нижче витрат на імпортне продукцію. А в останній третині XIX в. імпорт вже вдвічі перевищував експорт. Ці втрати багато в чому компенсувалися «невидимим експортом» - доходами від вивозу капіталу, посередницькими торговими та банківськими операціями, фрахтових платежами, страхуванням морської торгівлі і пр. В зокрема, на початку XX в. дохід від приміщення за кордоном англійських капіталів у пять разів перевищив зовнішньоторговельні доходи.

Наприкінці XIX - початку XX ст. Англія продовжувала залишатися провідною країною у світовій торгівлі. На її частку в кінці XIX в. доводилася половина а до початку XX в. - Всього дві пятих світового торговельного тоннажу.

Разом з тим, труднощі і проблеми економічного розвитку країни в останній третині XIX ст., Суперництво Німеччини та США позначилися і на зовнішній торгівлі. Так, якщо в кінці XIX в. англійська експорт зріс на 8%, то за той же час у Німеччині - 40 на%, а США - на 230%. Скорочується питома вага англійської експорту у світовій торгівлі.

Англія стала піонером вивозу капіталу в значних масштабах за межу. На початку 70-х рр.. розмір її закордонних позик і кредитів склав близько 1 ф млрд.. ст., а до початку XX в. подвоївся. При цьому до половини зовнішніх капіталовкладень на країни доводилося Британської колоніальної імперії.

Часто великі міжнародні фінансові операції проводилися в Лондоні. Англійська валюта грала роль міжнародних і грошей була одиницею у світових торговельних операціях. Фінансова олігархія було представлено такими банкірами, як Ротшільд, Гошен, Гренфелл, Берінг Ллойд. Разом з тим, постійне зростання експорту капіталу та його нестача всередині країни змушували вдаватися до мобілізації фінансових коштів через акціонерні компанії. До початку XX в. Акціонерного капіталу зайняв провідне місце у всіх галузях англійської індустрії. Так, якщо в 1863 р. у країні було близько 640 акціонерних компаній, то до кінця XIX ст. їх щорічний приріст склав +4 тис.

Сільське господарство

Англійське сільське господарство не встигала за індустрією, відступивши на другорядні позиції. До того ж прискорений процес урбанізації, що перетворив Англію в країну міст і селищ, супроводжувався зниженням питомої ваги сільського населення: на початку XIX ст. 35% і трохи більше 14% до 70-х рр..

Своєрідністю аграрної еволюції стали значна концентрації землеволодінь і зростання капіталістичного підприємництва. Половина всієї землі в країні 35 належала тис. землевласників. Головною дійовою особою аграрних стосунків став крупний фермер-орендар.Орендуючи землю у лендлорда, він вів господарство у капіталістичних засадах, широко застосовував досягнення сучасної сільськогосподарської техніки (паровий плуг, сівалку, молотарки, віялку I? пр.) і агрокультури (мінеральних добрив, оновлений насіннєвий фонд, племінну худобу). До праці в господарстві залучалися наймити - наймані працівники. Найбільших успіхів було досягнуто в розвитку молочного господарства, садівництва та городництва.

Однак неухильно розширюється на попит сільськогосподарську продукцію в значній мірі задовольнявся за рахунок імпорту, з особливо колоній. Ускладнив стан сільського господарства країни світової аграрну кризу. В останній третині XIX в. англійське фермерство значно постраждала від надходжень на європейський ринок дешевого американського хліба. На початку XX в. Англії вистачало свого хліба лише на 2,5 місяці. Країна могла покрити свої потреби в хлібі лише на третину, що робило її вразливою і залежною від світових цін на продукцію сільськогосподарську. Частково вихід із складній ситуації Англія знаходила в інтенсифікації власного сільськогосподарського виробництва і посилення експлуатації аграрних ресурсів свої колонії.

Кризи

Основи промислової, колоніальної і торгової монополії було закладено Англією в період війн з Наполеоном. За ці роки обєм промислової продукції зріс у 20 разів. Однак не все йшло так гладко. Ряд подій (континентальна блокади, англо-американські війни та ін) призвів до звуження обсягів внутрішньої і зовнішньої торгівлі та перевиробництва товарів. І після періоду економічного піднесення в Великобританії в 1825 р. вибухнула перша у світі криза, яка захопила всі галузі економіки.

Циклічність кризових становила близько десяти років.І кризи 1825, 1836-1837, 1847, 1857 рр.., Що супроводжувалися труднощами реалізації, скороченням виробництва, безробіттям, погіршенням положення трудящих і тривалими депресіями, ставали все глибше. Найбільш згубною, особливо для провідної галузі - бавовняної промисловості стала криза 1866 Саме з цього часу Англія почала випробовувати серйозні економічні проблеми і втрачати своє світове лідерство.

Становище трудящих

Епоха індустріалізації в Англії супроводжувалася загостренням соціальних суперечностей. Посилювалася соціальний поляризація. З строкатої маси обезземелення селян, що розорилися ремісників і мануфактурних робітників склався промисловий пролетаріат.При загальній чисельності населення країни близько +21 млн. осіб число робочих до середини XIX ст. становило 4,8 млн.

На тлі швидкого і значне збагачення буржуазії зростало зубожіння трудящих. За першу половину XIX в. при загальному зростанні вартості життя рівень заробітної плати не тільки не сягнув розміру оплати праці кінця XVIII ст., але навіть скоротився. Підвищилася інтенсивність праці. Робочий день складав 14-18 години. Все ширше застосовувався низькооплачувана жіночий, підлітковий і навіть дитяча праця, що становив інколи до 70% всіх зайнятих на фабриках. Набули поширення система штрафів та натуральна оплата праці товарами із фабричних крамниць за завищеними цінами. В останній третині XIX в. у країні майже 1,5 млн. чоловік злидарював. У пошуках кращої долі за 1800-1870 рр.. з країни емігрувало близько +10 млн. англійців і ірландців.

Спочатку невдоволення робочих носило стихійний характер - це були окремі страйки, петиції, ломки підпали машин і фабрик. Однак в останній третині XVIII ст. і на початку XIX в. набуло широкого поширення рух луддитів, що руйнували верстати та обладнання на фабрики. Його зруйнування була така велика, що за парламент був проведений особливий закон, що встановила за поломку машин досить суворі покарання, аж до страти. Засідання д. робочих спілках та страйках вважалося кримінальним злочином. Спеціальний закон про бідних ліквідував соціальні допомоги і заснував робітні будинку з майже тюремним режимом, куди потрапляли бідняки, що звернулися за допомогою.

У 30-40-ті роки. XIX ст. могутній революційний підйом англійських робітників призвів до чартистському руху - створення першого в світі самостійного і організованого робочого рухи. Чартистський рух змусило уряд у 1847 р. піти на парламентські реформи, було розширено фабричне законодавство, вводився десятигодинний робочий день для жінок і неповнолітніх та ін

У 40-х рр.. виник марксизм.Що жили в Англії в еміграції К. Маркс і Ф. Енгельс підтримували тісні звязки з англійським робочим рухом. У своїх наукових працях вони багато в чому спиралися на дослідження відбувалися в Англії соціально-економічних процесів і пр.