Головна Історія економіки Новий час (XVIII - XIX ст.) Економічний розвиток Росії в XIX ст

Економічний розвиток Росії в XIX ст

XIX ст. був для Росії часом хоч і повільного, але неухильного піднесення. Посилилася європеїзація Росії, і країна стала важливою частиною світової спільноти - як у плані політичному, так і економічному. Значними були зрушення в житті самого російського суспільства - країна, майже половина населення якої була в рабському стані на початку цього періоду, стала вільною. Однак нові прогресивні тенденції часто не витісняли старі, які гальмували розвиток країни, а лише накладалися на них, створюючи химерні поєднання - російську специфіку.

Територія та населення. Міста

У XIX ст. виросла територія Росії, а ще. більш істотно збільшилася чисельність населення - з 33 до 130,5 млн. чоловік. Однак власне територія країни була заселена слабо - навіть у 1897 р. в середньому по країні на 1 км2 припадало близько 9 чол. (в Англії - 208) і дуже нерівномірно - від 310 чол. на 1 км2 в Європейській Росії до 0,2 чол. на 1 км2 в Сибіру. Значна частина території була зайнята тундрою, тайгою, болотами, пустелями, незручне для промислової й сільськогосподарської діяльності і тому господарчо не освоєна.

Переважна більшість росіян і на початку, і наприкінці століття проживало в сільській місцевості: відповідно 96 і 87%. Міст, але, було чимало і число їх швидко зростала: з 600 на межі XVIII-XIX ст. до 1000 до початку XX ст.

В першій половині XIX ст. більшу частину всіх міст становили малі міста (з населенням 1 - 5 тис.), в них проживало близько третини міського населення імперії. Середніх міст (з кількістю жителів 20 - 50 тис.) було приблизно півтора десятка; до них ставилися Казань, Тула, Калуга, Ярославль, Курськ, Воронеж. Найбільшими містами були Санкт-Петербурга (336 тис.) і Москва (270 тис.). Число великих і середніх міст було нікчемним, але у них мешкала третину міського населення.

До кінця століття позначилася явна тенденція до переважного зростання самих великих міст, і чим більше було місто, тим швидше він ріс: так, в 1897 р. число петербуржців перевищила 2 млн., а кількість москвичів - наближалося до цього порога. Але питома вага великих (населення понад 200 тис.) міст як і раніше був незначним і не перевищував 2%, середні міста (із населенням не менш 100 тис.) становили близько 18%, малі - 80%.

Недивно тому, що навіть під кінець XIX в. російські міста було мало впорядковано: лише 18% міст мали водопровід, 7% - електричне освітлення.

Рівень освiти

Досягнення науково-технічного прогресу повільно впроваджувались в російське життя, що було неминучим наслідком низький рівень освіти. На початку XIX ст. в цілому по країні грамотних було не більше 4 - 5% (для порівняння: в Японії в цей період грамотними були 40% населення). До середини XIX ст. ситуація практично не змінилася на краще - грамотними були лише 6% росіян, незважаючи на те що була введена доступність освіти і створена мережа нижчих, середніх та вищих навчальних закладів.

Після реформ 60-70-х років XIX ст. в народну освіту намітився деякий прогрес: розширена система початкового освіти за рахунок безкоштовних земських шкіл і селянських, удосконалено середня ступінь, доповнена реальними і жіночими гімназіями, які давали право вступати до вузів, відкриті нові інститути та університети. Право вступати до будь-які навчальні заклади надавалося вихідцям із будь-станів. Однак зміни на краще були повільними: в 1897 р. грамотними були 21% жителів Росії. До цього часу в Японії, також а розвинених західних країнах уже давно було введено обовязкове для всіх початкову освіту.

Наука

Недивно тому, що і російські наука розвивалась повільніше, ніж у передових країнах світу, проте в порівнянні з рівнем попереднього періоду вітчизняної науки зростання було відчутним.

Найбільшим математиком був Н.І. Лобачевський. Відкриття Лобачевського (1826): сума кутків трикутника може бути більше чи меньше 180 °, дві паралельні прямі можуть перетнутися в нескінченності - зробили переворот в уявленнях про природі простору. На Заході ці проблеми водночас з Лобачевським розробляли великі вчені К.Ф. Гаус і Б. Ріман, які прийшли до схожих висновками. У другій половині XIX ст. формується знаменита Петербурзька математична школа, лідерами якого були П.Л. Чебишев, А.Н. Ляпунов, А.А. Марков. Їх дослідження сприяли розвитку нових галузей математики. У цілому російський математична думка у XIX ст. вперше вийшла на рівень світової науки.

Досягненням світового рівня стало створення І. Д. Менделєєвим в 1869 р. Періодичної таблиці хімічних елементів. Розташувавши хімічні елементи в порядку зростання їхніх атомних ваг, він встановив періодичну повторюваність їхніх властивостей.

Астрономічна думка в Росії зародилася саме у XIX ст. Найбільш відомими вченими були В.Я. Струве, засновник і перший директор Пулковської обсерваторії, що встановив факт поглинання світла в міжзоряному просторі, і його син, О.В. Струве, який відкрив понад 500 подвійних зірок.

Загальний інтелігенції соціальний портрет, що поставляла в основному кадри в науку, виглядав наприкінці XIX в. таким чином. За даними перепису 1897 р. інженерів і технологів на всю країну було 4010 чол. (у тому числі чотири жінки), вчених і літераторів - 3296 (284 жінки), лікарів - 16956. В той же час старців, жебраків, подорожніх, богомолок і ворожок було 363 тис. 201 чол., А селян - 97 млн