Колоніалізм в XVI-XVII ст

Торгові компанії та їх роль у експлуатації колоній

На початку та в середині XVII ст. у всіх коло ніальних країнах створюються ост-індскш компанію (англійський - в 1600-1858, в 1602-1798-голландська, французька - в 1664-1770 і 1785-1793 і т. д.). Ці компанії, які обєднували найбільших купців і промисловців метрополій, отримувала від своїх урядів монопольне право вести війни з метою приєднання нових земель, вести торгівлю в колоніальних) володіннях метрополії і т. д. Ост-Індської компанії вивозила з колоній прянощі (кориці, перець, ваніль, гвоздику і т. д.) які вони купували за низькими цінами в колоніях і продавали за монопольно високими цінами в європейських країнах.

Постійні сутички при захопленні колоній, жорстока конкуренція ост-Індської компанії на морських просторах в Атлантичному, Індійському та Тихому океанах неодмінно вели до важких збройних конфліктів не тільки в Азії, Африці та Латинській Америці, але й у Європі.

Головними джерелами доходів колонізаторів були не торгівля промисловими товарами на Сході, перепродаж колоніальних товарів а, надходження від високих податків, поборів, а то й від елементарного грабунку місцевого населення, військової здобичі, додаткових платежів, які змушені були робити місцеві купці і феодали, і т . д.

Так, сплата англійського імпорту з азіатських країн в середині XVIII ст. приблизно на 80% здійснювалася за рахунок вивезення на Схід золота й срібла, та лише на 20% - промислових виробів. Компанія довільно вводила високі побори з населення, установлювала ціни на сіль, опіум, бетель та інші товари.

Аналогічні методи експлуатації знову набутих колоній застосовувала і голландська Ост-Індійська компанія, підпорядкувавши своєму контролю найбагатшу країну Сходу - Індонезію.Перш за все було встановлено монополію на торгівлю прянощами. Компанія почала впроваджувати нові для островів культури, наприклад кави. Запроваджуючи нові податки і повинності для підкореного населення, голландці намагалися не зачіпати склалася феодальну систему. Вони залишали старих (лояльних по відношенню до колонізаторам) феодалів, доручаючи їм провадити збір податків, нагляд і частково управління місцевим населенням.

Населення повсюдно чинило опір колонізаторів, проте жодна з них не увінчалася успіхом.

Колонізація Африканського континенту

У колоніальній політиці держав європейських XVI-XVII ст. особливе місце займає Африканський континент. Будівництво факторій європейських держав у Африці спочатку не загрожувало місцевому населенню. Лише коли у Вест-Індії, т. е. в Америці, почалося плантаційне розведення цукрового очерету, кави, тютюну, а у Південній та Північній Америці були відкриті золоті і срібні рудники і став вирощуватися бавовна, колонізатори почали використовувати рабів з Африки.

Рабство існувало в Африці ряд століть, але воно носило переважно патріархальний характер і не було настільки трагічно і згубним до приходу європейців. Работоргівлю почали португальці в середині XV в., Потім у неї включилися англійці, голландці, французи, данці, шведи. Центри работоргівлі були розташовані в основному на Західному узбережжі Африки - від Зеленого Мису до Анголи включно. Особливо багато рабів вивозили з Золотого і Невільничого берегів. Рабів продавали за європейські товари, зброя, дрібнички. Торгівля рабами була і на східному узбережжі Африки, рабів звідти вивозили до Туреччини, Аравію, Ірак, Індії, Іран та інші країни.