Головна Історія економіки Новітній час Економічний розвиток соціалістичних країн на другому етапі (1950-1960)

Економічний розвиток соціалістичних країн на другому етапі (1950-1960)

Господарські процеси в країнах Східної Європи

Після націоналізації переважної частини промисловості приймаються перші плани народногосподарського розвитку, головне завдання яких - індустріалізація.

Аграрні перетворення полягали в обмеження розмірів і прав приватного землеволодіння, наділення землею малоземельних. Здійснювалося кооперування селянства, завершене в більшості країн Східній Європи до початку 60-х. Виняток становили Польща і Югославія, де державний устрій в аграрному секторі не набув вирішального значення.

Промисловість в 50-ті переживала бурхливий розвиток, темпи її росту становили біля 10% на рік. Країни Східної Європи перетворилися з аграрних (крім НДР і Чехословаччини) в індустріально-аграрні.Методи форсованої індустріалізації визначили формування монополізованій структури національного господарства, індиферентною до особливостей конкретних країн (в ринковому господарстві виражаються за допомогою цін факторів виробництва), адміністративної системи управління. Проте, незважаючи на переважно екстенсивний тип розвитку, господарчі підсумки цього десятиліття були сприятливими у більшості країн Східної Європи.

Китай

В азіатській частині соціалістичного табору найбільш помітні були перетворення в Китаї. З 1956 по 1958 р.. в Китаї проводилась політика «великого стрибка», суть якої полягала у спробі різко підняти рівень усуспільнення засобів виробництва та власності. Для цього періоду характерною постановка була нереальних економічних завдань і завищених виробничих завдань, зведення в абсолют революційного ентузіазму мас як головного чинника економічного зростання. Принцип матеріальної зацікавленості був повністю відкинутий - його засудили як прояв ревізіонізму.

Найважливіше значення для Китаю - аграрної країни - завжди мали перетворення в галузі сільського господарства. У 1958 р. по всій країні було створено народні комуни.Комуна складалася з декількох бригад, кожна з яких, у свою чергу, включала кілька малих виробничих бригад. Комуни діяли як первинні господарські одиниці. У цей період усуспільнювати не тільки всі засоби виробництва, але селянам також заборонялося займатися підсобними промислами. Крім того, впроваджувалася «система постачання», яка ігнорувала товарний обмін і приводила до абсолютного розподілу ресурсів серед сільських колективів. Продовжувалося зміцнення соціалістичної системи господарства.

РЕВ

В цей період розгорталася діяльність РЕВ. Нова міжнародна економічна організація була створена за політичними мотивами і обєднала держави з однотипним соціально-громадським ладом. При цьому слід враховувати, що для країн Східної Європи, які увійшли разом з СРСР до числа засновників РЕВ, взаємні звязки не були раніше провідним зовнішньоторговельним напрямком. До 90% їх товарообороту реалізовувалося за межами формується нового економічного регіону. Ще у більш скромних масштабах здійснювалася торгівля цих країн з Радянським Союзом (на її частку в середньому припадало трохи більше 1%). Не було в минулому і розвинених економічних контактів ні на міждержавному, ні на рівні підприємств і фірм.

Тому спочатку можна було спиратися переважно на ідеологічний чинник. Переорієнтація торгово-економічних відносин за допомогою РЕВ була проведена в стислі терміни. Цьому сприяли зовнішні умови. Обстановка холодної війни позбавляла партнерів альтернативного вибору. Співробітництво в рамках РЕВ допомогла його учасників не просто вижити, відновити господарство після війни, але й домогтися в той період досить вражаючого прогресу.

На початковому етапі діяльність РЕВ була зосереджена головним чином на розвитку товарообміну, координації та розвитку зовнішньої торгівлі, на надання науково-технічної документації та інформації. З 1956-1957 рр.. країни-члени РЕВ перейшли до спеціалізації й кооперування виробництва, до узгодження народногосподарських планів, до створення спільних наукових центрів і господарських організацій. Була впроваджена практика координації народногосподарських планів на 1956-1960 (надалі - до 1976 - 1980 рр..). У 1964 р. було створено Міжнародний банк економічної співпраці - орган з регулювання міжнародних розрахунків.