Головна Історія економіки Новітній час Народне господарство СРСР у період довоєнних пятирічок

Народне господарство СРСР у період довоєнних пятирічок

Завершення відновлення і розширення державного (соціалістичного) сектора створили умови і викликали необхідність переходу від річного планування у формі контрольних цифр до перспективного планування. Розробка плану першого пятирічного велася протягом кількох років, починаючи з 1925 р. На XV зїзді було прийнято резолюцію "Про директивах по складанню пятирічного плану народного господарства», а в травні 1929 р. він був затверджений V зїздом Рад СРСР.

Перший пятирічний план (1928-1932)

Планом передбачалося збільшити обєм промислової продукції в 2,8 раза при переважному розвитку важкої промисловості; подолати відставання сільського господарства, налагодити його соціалістичну перебудову; забезпечити витіснення і ліквідацію капіталістичних класів і створення економічної бази для побудови соціалістичного суспільства.

Протягом наступних років низку показників змінювався в бік збільшення, що зробило план практично нездійсненним, навіть не дивлячись на високі темпи розвитку виробництва. Проте в січні 1933 р. у доповіді на Обєднаному пленумі ЦК і ЦКК РКП (б) було оголошено, що пятирічний план виконаний. Таким чином, тривала пятирічка чотири роки і три місяці.

На першому етапі індустріалізації (1926-1928) будувалося знову і реконструювати близько 800 великих підприємств. Велика увага приділялася розвитку енергетичній бази - видобутку вугілля, нафти, будівництва електростанцій. У цей період стали до ладу в Штерівська Донбасі і Земо Авчальская-в Закавказзя, Волховська електростанції; розпочато будівництво Брянської, Челябінській, Іваново-Вознесенської електростанцій. У 1927 р. починається прокладання нової залізниці - Турксибу (із Середньої Азії до Сибіру). Перевага в новому будівництві віддавалася окраїнним районам країни. Одночасно відбувається формування нової системи управління. У 1932 р. ВРНГ було реорганізовано в наркомат, що відав важкою промисловістю. Подальший розвиток системи йшло по лінії розукрупнення наркоматів, особливо інтенсивно у 1938 - 1939 рр.. (до березня 1939 їх налічувалося вже 34).

Необхідність залучення величезних коштів для індустріальних новобудов змушувала здійснювати їх «перекачування» з сільського господарства шляхом заниження цін на його продукцію та продажу продукції промисловості за завищеними цінами. В умовах рішучого скорочення приватного сектора в промисловості і торгівлі селянство все більше програвало від нееквівалентного обміну. Це призвело до скорочення посівів і приховування товарного хліба. З темпами індустріалізації таким чином опинилися нерозривно повязані і темпи колективізації, оскільки у той момент тільки колективне господарство міг дати збільшення сировинних і фінансових надходжень.

Прийнято вважати, що курс на колективізацію виробив XV зїзд ВКП (б). Однак матеріали зїзду свідчать, що в якості першочергового завдання в галузі сільського господарства визнавалося розвиток всіх форм кооперацію, а перспективною завданням - поступовий перехід до колективної обробки землі на основі нової техніки (електрифікації).Зїзд не встановлював строків і єдиних форм і способів кооперування. Відносно експлуататорських класів висувалось завдання їх витиснення економічними методами, домагаючись зниження питомої ваги приватногосподарських сектора при можливому його абсолютному зростанні.

Однак при практичній здійсненні цих рішень було допущено відступ від програмних установок, порушені основні принципи кооперації: добровільність, поступовість, матеріальна зацікавленість. Форсована колективізація призвела не тільки до різкого скорочення поголівя худоби і збору зернових, але й до людських жертв. В результаті у роки перших пятирічок існувала карткова система постачання населення (до 1936 р.). Тим не менше колективізація створювала соціальну базу для модернізації аграрного сектора, дозволяла підвищити продуктивність праці, вивільнити трудові ресурси для інших сфер економіки.

Слід зазначити, що перша пятирічка відрізнялася дуже високими темпами приросту промислової продукції, які хоча і були нижче планових, але значно перевищували темпи приросту продукції в капіталістичних країнах. Програма по загальному обсязі промислового виробництва була виконана на 93,7%, з важкої промисловості - на 108%. Однак показники з найважливіших видів промислової продукції у натуральному вираженні виявилися нижче планових. Перша пятирічка стала часом корінної зміни структури промислового виробництва: питому вагу першого підрозділу в валової продукції всієї промисловості піднявся до 53,4% проти 39,5% в 1928 р.

Продукція машинобудування і металообробки зросла в чотири рази. Змінилися й пропорції між основними галузями народного господарства. Частка промислової продукції у сукупній продукції промисловості та сільського господарства піднявся з 51,5% у 1928 р. до 70,7% в 1932 р. Було побудовано 1500 заводів та фабрик. Серед них - найбільші: Сталінградський тракторний завод, Горьківський і Московський автомобільні заводи, Уралмаш. Зявилися нові галузі: виробництво пластмас (м. Володимир) і штучного каучуку (м. Ярославль). Були створені нові осередки промисловості на Сході країни (Казахстану, Сибір, Середня Азія).

У системі управління народним господарством посилюються доцентрові тенденції. Це виявилося в переході до виключно галузевим принципом управління.Відбувалося розширення регламентації господарського життя, адмініструванням охоплювалася вся соціально-економічна структура суспільства. Одночасно робилися спроби впровадження госпрозрахункових відносин. З цією метою було прийнято Постанову ЦК ВКП (б) «Про реорганізації управління промисловістю» (5 грудень 1929), де вказувалося, що переклад фабрик і заводів на госпрозрахунок повинен бути рішуче проведений у найкоротший термін. Але саме розуміння госпрозрахунку до цього часу докорінно змінилося: фінансово-господарська самостійність просто зводилася до зіставлення доходів і витрат підприємства.

Підвищенню ефективності суспільного виробництва повинна була сприяти кредитка реформа. Постановою ЦВК і РНК СРСР від 30 січня 1930 «Про кредитної рефоме» була скасована що існувала система відпуску товарів і надання послуг в кредит. Всі короткострокове кредитування зосереджувалася у Державному банку. Було запроваджено такий порядок кредитування, при якому підприємства отримували кошти від банків за планами, складеними трестами, до яких вони входили. Передбачалося, підприємствам що відкриття власних рахунків у банку підвищить їх оперативну самостійність. Однак практичне здiйснення зазначених заходів призвело до зворотного результату. Кредитування стало здійснюватися «під план", що підривало самі основи госпрозрахунку. Держбанк за рахунок покупця оплачував рахунку постачальників незалежно від якості та асортименту продукції, а також відшкодовував всі витрати, понесені постачальниками. Чи не сприяла розвиткові ініціативи підприємств і податкова реформа. Натомість множинності податків і податкових видів вилучення до бюджету встановлювалися податок з обороту та відрахування від прибутку.

Другий пятирічний план (1933-1934)

Другий пятирічний план розвитку народної господарства був затверджений у лютому 1934 Як основна політичного завдання пятирічки висувалися остаточна ліквідація елементів капіталістичних, повне знищення причин, які породжують розподіл суспільства на класи та експлуатацію людини людиною.

Матеріальною основою вирішення цих завдань повинно було стати завершення технічної реконструкції народного господарства: необхідно було створити новітню технічну базу для всіх галузей народного господарства, освоїти нову техніку і нові виробництва. Основна увага приділялась машинобудуванню і створення потужної енергетичної бази. Керівництво країни у цей час приходить до усвідомлення подолання курсу «стрибка», наближенню планових завдань до реальних можливостей економіки. Тому на XVII зїзді партії було вирішено встановити середньорічний приріст промислової продукції на 1933 - 1937 рр.. у розмірі 16,5% (з оптимального варіанту першого пятирічного плану - понад 20%). Однією з характерних особливостей плану друга пятирічки була установка на випереджають темпи розвитку групи «Б» у порівнянні з групою «А».

В сільському господарстві головним стає завершення колективізації та організаційно-господарське зміцнення колгоспів. Передбачалося збільшити виробництво сільськогосподарської продукції в два рази.

Ставилося також завдання підвищити рівень споживання у два-три рази на базі значного зростання доходів і зниження роздрібних цін на 35%.

Виходячи з перерахованих задач обсяг капітальних витрат по всьому народному господарству визначався в 133,4 млрд. руб. замість +64,6 млрд. руб. у першій пятирічці. Близько половини всіх капітальних витрат, спрямованих на нове будівництво у важкій промисловості, передбачалось вкласти в східні райони. Це ставило нові, складніші завдання перед транспортом, відставання якого виявилося в роки першої пятирічки. Вантажообіг транспорту повинен був бути збільшено у два рази.

Як вирішальних умов виконання плану висувалися:

1) розвиток соціалістичного змагання, перш за все стахановського руху;

2) зростання продуктивності праці (на 63% за пятирічку);

3) забезпеченість кваліфікованими кадрами (планувалося підготувати 5 млн. робітників масових професій, 850 тис. фахівців середньої і 340 тис. фахівців вищої кваліфікації).

Підсумки реалізації другого пятирічного плану показали, що задум пятирічки, її основні завдання були виконані. Було побудовано і введено в експлуатацію 4500 нових промислових підприємств. Досягнуто збільшення валової продукції промисловості в 2,2 рази, сільського господарства продукції - в 1,5 рази. План по продукції великої промисловості був виконаний за чотири роки і три місяці. Середньорічний темп приросту промислової продукції перевищив планове завдання і склав 17,1%. Проте запланованої випередження темпів зростання другий підрозділи здійснити не вдалося.

Активно проводилася технічна реконструкція господарства. У 1937 р. більше 80% усієї промислової продукції було отримано з нових і повністю реконструйованих підприємств. Значне перевищення планових завдань по збільшенню продуктивності праці в різних галузях дало можливість знизити собівартість на 10,3% (у першій пятирічці відзначалося зростання собівартості на 2,3%). Успіхи в області освоєння нової техніки і підвищення ефективності в пятирічці понесені у звязку з збільшенням трудової активності народу, масового соціалістичного змагання, здійснення програми підготовки кадрів. Одним з найбільших досягнень другої пятирічки стало будівництво московського метрополітену.

Відбувся зростання доходів громадян: вони підвищилися вдвічі за рахунок збільшення заробітної плати, скасування карткової системи, зниження цін на товари масового споживання.

В результаті виконання другого пятирічки СРСР став передової індустріальною країною.У 1936 р. країна вийшла на перше місце в Європі і другий у світі за обсягами промислової продукції, хоча за душового виробництва все ще значно відставала від розвинених капіталістичних країн. Найважливішим підсумком двох пятирічок є досягнення економічній незалежності Радянського Союзу, який почав виробляти всі види технічного озброєння для народного господарства на новій базі.

В другій пятирічці було завершено колективізація сільського господарства: у колгоспах було обєднано 93% усіх селянських господарств. Колгоспи охоплювали понад 99% всіх посівних площ. Разом з тим форми і методи проведення колективізації відбилися на результати сільськогосподарського виробництва. Так, посівні площі під зерновими культурами за період з 1932 по 1937 рр.. зросли лише на 4,8%, відбулося скорочення площі під технічними і кормовими культурами, хоча в порівнянні з першим пятирічкою поголівя худоби збільшилося, продукція тваринництва становила 90% рівня 1913 р.

Нарощування темпів сільськогосподарського виробництва відбувалося багато в чому за рахунок підвищення інтенсивності праці. Так, якщо в 1925 р. в індивідуальному селянському господарстві на одного працездатного доводилося 92 людино-дня роботи на рік, то в колгоспах на одного працездатного в 1937 р. - 185 людино-днів. Зрозуміло, аналізі результатів розвитку сільського господарства, не можна не враховувати і фактори, що сприяли підвищенню продуктивності праці, і перш за все - функціонування машинно-тракторних станцій, кількість яких в 1937 р. досягло 5518. Вони обслуговували 91,5% колгоспів, будучи основою подальшої індустріалізації сільського господарства.

Третя пятирічка

Третя пятирічка повинна була стати важливим етапом у вирішенні основного економічного завдання СРСР - наздогнати і перегнати головні капіталістичні країни по виробництву на душу населення.Виконання наміченої програми передбачало підтримка високих темпів розвитку всіх галузей радянської економіки. Разом з тим необхідно було зважати на різку зміну міжнародної ситуації, наростання військової загрози. Виходячи з цього пятирічний план на 1938 - 1942 рр.. передбачав більш високі темпи динаміки машиностроения, хімічної промисловості, енергетики, металургії.

З метою підвищення обороноздатності нове будівництво передбачалося вести переважно в східних районах країни у вигляді підприємств-дублерів.

У цілому виконання завдань пятирічки проходило успішно. До середини 1941 р. промисловість довела випуск продукції до 86% плану, вантажообіг залізниць склав 90%, товарообіг досяг 92%. Друга половина 30-х років відзначена наростанням проблем у господарській сфері. Тому на XVIII конференції ВКП (б) (лютий 1941 р.) було прийнято рішення для поліпшення положення, для чого знову намічалося повсюдне впровадження госпрозрахункових відносин.