Головна Історія економіки Новітній час Післявоєнний відновлення народного господарства

Післявоєнний відновлення народного господарства

Велика Вітчизняна війна закінчилася великою перемогою нашої країни народів над сильним і жорстоким агресором. Але це було досягнуто ціною величезних людських і матеріальних втрат. За всю історію людства жодна країна не зазнала такої шкоди в результаті військових дій. Радянський Союз втратив біля 30% національного багатства і десятки мільйонів чоловік.

З перших днів вигнання фашистських окупантів з радянської території почалися роботи з відновлення господарства звільнених районів. Вже 29 грудень 1941 виходить постанову РНК СРСР про відновлення шахт у Підмосковному вугільному басейні. В 1943 р. для організації відновлювальних робіт у Раді Народних Комісарів СРСР був утворений спеціальний Комітет, а в Держплані СРСР - управління, що забезпечує планування діяльності всіх відомств, причетних до цієї роботи. Постанова ЦК ВКП (б) і РНК СРСР від 21 серпня 1943 «Про негайні заходи по відновленню господарства в районах, звільнених від німецької окупації» накреслила програму відновлювальних робіт, визначило засоби для їх здійснення. В Держплані СРСР і наукових установах були розроблені короткострокові та довгострокові плани відновлення народного господарства як у цілому, так і по окремих галузях.

Внаслідок зусиль радянських всіх народів з відродження промисловості звільнених районів відновлювався економічний потенціал країни. Усі республіки допомагали відновлювати сільське господарство в звільнених районах. Наприклад, для відновлення в них тваринництва Казахська РСР виділила 550 тис. голів худоби, Киргизька РСР - понад 130 тис., Грузинська РСР - близько 30 тис. голів. Таким чином, відроджувані колгоспи отримали 1,7 млн. голів худоби та 516,8 тис. голів свійської птиці. Держава наділяло колгоспників насіннєвим фондом. В 1944 р. для проведення посівної кампанії з державних резервів виділили 50 тис. т зерна. Лише до Литовської РСР було завезено в 1945 р. 10 тис. т насіння зернових і 4 тис. т картоплі. Уже в 1944 р. у звільнених районах було засіяно понад 16 млн. га ріллі. Початку У 1945 р. на звільненій землі було відновлено 84700 колгоспів, 1883 радгоспу і 3093 машинно-тракторні станції. Ними було засіяно 72% довоєнних площ і отримано 51% довоєнної сільськогосподарської продукції, у тому числі половина товарного зерна, понад 75% цукрових буряків, 30% молока і молочної продукції, 25% худоби і птиці.

Після закінчення війни, незважаючи на зусилля, довоєнний рівень розвитку народного господарства за основними показниками не був досягнутий. Обсяг промислової продукції склав 91% до рівня 1940 р., видобуток вугілля - 90%, нафти - 62%, виплавка чавуну - 59%, сталі - 67%, випуск тканини - 41%, вантажообіг всіх видів транспорту - 76%, роздрібний товарообіг - 43%, середньорічна чисельність робітників і службовців - 87%. Посівні площі скоротилися на 37 млн. га а поголівя худоби зменшилося на 7 млн. голів. Дохід країни 1945 р. склав 83% до рівня 1940 Найбільш важко відбилася війна на трудових ресурсах: число робітників і службовців знизилася на 5,3 млн. чоловік, у тому числі в промисловості - на 2,4 млн., у сільській місцевості кількість працездатного населення зменшилася на 1 / 3, працездатних чоловіків - на 60% *.

До економічних проблем СРСР додалися й зовнішньополітичні. Уже на початку 1946 колишні союзники з антигітлерівської коаліції знаходилися в стані «холодної війни». Радянський Союз був позбавлений зовнішньоекономічної і допомоги у відбудові зруйнованого війною господарства мав спиратися на власні сили.

Пятирічний план відбудови і розвитку народного господарства

Березні У 1946 р. на сесії Верховної Ради СРСР був затверджений пятирічний план відновлення і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр.. Основне його завдання - відновити постраждалі від війни райони країни, досягти довоєнного рівня розвитку промисловості і сільського господарства, а потім перевершити його. Пятирічний план був націлений на якнайшвидше відновлення районів, що постраждали від фашистської окупації, включення наявних у них природних, виробничих і людських ресурсів в економічний потенціал держави.

Для здійснення передбачених пятирічним планом робіт з відновлення і розвитку народного господарства необхідний був значний обсяг капітальних вкладень. За роки четвертої пятирічки розмір капітальних вкладень державних і кооперативних підприємств і організацій склав 348,7 млрд. руб. З цієї суми більше чверті було надано регіонам, що постраждали під час війни. Фінансування капітальних вкладень вимагало значних фінансових ресурсів. Вводяться в експлуатацію відновлені підприємства треба було наділити необхідними обіговими коштами. Здійснення соціально-мистецьких заходів також вимагало збільшення бюджетних асигнувань.

У післявоєнні роки на стан радянських фінансів сприятливо відбилися зміни в структурі суспільного продукту. Збільшилася частка промисловості в виробництві сукупного суспільного продукту. Значно збільшилися темпи зростання національного доходу країни. В 1949 р. дохід зріс на 17%, в а 1950 р. - вже на 21% до попереднього року (за 1949-1950 рр.. Щороку збільшувався на 19%). Найважливішими факторами зростання національного доходу було зростання продуктивності праці, істотна економія у витрачанні всіх ресурсів на одиницю продукції.

Таким чином, вдосконалення структури суспільного продукту, розвиток виробництва сприяли зростанню національного доходу країни, зміцнення фінансової системи і динамічному розвитку державного бюджету СРСР, який за роки післявоєнної пятирічки зріс з 325 до 422 млрд. руб.

Зміцненню фінансової системи в післявоєнні роки і сприяла грошова реформа 1947У роки війни в результаті величезних військових видатків та дефіциту державного бюджету держава змушена була вдатися до грошової емісії. Крім того, на тимчасово окупованих територіях фашисти з метою підриву економіки СРСР пустили в обіг значну кількість фальшивих грошей. Все це призвело до того, що після війни в обігу була грошова маса, в 3,8 рази перевищує довоєнну і значно перевищує потреби народного господарства, внаслідок чого купівельна спроможність рубля знизилася.

Для розвитку госпрозрахунку, що зміцнення товарно-грошових відносин у народному господарстві, відбудови повноцінності радянського рубля, підвищення ролі грошей необхідно було вилучити з обігу надлишок грошової маси. Одночасно з грошовою реформою була скасована карткова система. Виділені в 1946-1950 рр.. з державного бюджету 708,4 млрд. руб. стали головним джерелом фінансування заходів щодо відновлення галузей народного господарства, їх технічного переозброєння. Відновлення галузей народного господарства стримувався труднощами, які зазнавало народне господарство в повоєнні роки. У їх числі трудових брак ресурсів, будівельних матеріалів, устаткування, сировини.

Переклад економіки у роки війни на військові рейки призвів до диспропорцій у розвитку окремих галузей промисловостi, які треба було подолати. Треба було відновити зруйновані виробничі звязки не тільки між окремими підприємствами, а й промисловими центрами країн, перерозподілити, погодившись із завданнями мирного часу, матеріальні, фінансові та трудові ресурси між галузями народного господарства, значно підвищити в загальному обсязі промислового виробництва питома вага цивільної промислової продукції.

Відмінною рисою повоєнного періоду було поєднання відновлювальних робіт з новим будівництвом промислових підприємств. Лише у звільнених від фашистів республіках і областях було почато будівництво 263 нових підприємств. В їх числі такі крупні обєкти, як Курський завод гумотехнічних виробів, Мінський автомобільний завод, рейки-балковий стан і блюмінг на металургійному заводі «Азовсталь» та ін Масштаби і темпи відновлювальних робіт та нового будівництва були такі, що виробничі показники з найважливіших галузей народного господарства до кінця пятирічки були вищими, ніж до війни. Так, вугілля було видобуто на 57% більше ніж у 1940 р., нафти - 22 на%, виробництво чорних металів зросло на 45%, продукції машинобудівних заводів - в два рази.

Війна завдала найважчий шкоди сільському господарству. Фашисти зруйнували і розграбували більше 40% всіх колгоспів і радгоспів. Працездатне населення в сільській місцевості скоротилася з 35,4 млн. до 23,9 млн. чоловік. Чисельність тракторів у сільському господарстві склала 59% довоєнного рівня, а кількість коней знизилося з 14,5 до 6,5 млн. голів. Це призвело до скорочення посівних площ на 36 млн га і зниження валового збору зерна з 762 до 333 млн. ц. В цілому обсяг валової продукції сільського господарства зменшився на 40%. Після Великої Вітчизняної війни рівень сільськогосподарського виробництва в порівнянні з довоєнним виявився нижчим, ніж рівень після Першої світової війни та Громадянської війни.

У перший рік післявоєнної пятирічки до величезного збитку, який був нанесений сільському господарству війною, додалося стихійне лихо. У 1946 р. Україну, Молдову, області Центрально-зони Чорноземної, Нижнє і частина Середнього Поволжя охопила посуха. Це була найжорстокіша посуха, що вразила нашу країну за попередні пятдесят років. У цей рік колгоспи зерна зібрали в 2,6 разу менше, ніж до війни. Засуха важко позначився і на тваринництві. У охоплених засухою районах чисельність тільки великої рогатої худоби знизилась на 1,5 млн. голів. На допомогу районам, що постраждали від засухи, прийшли трудівники інших регіонів країни, що виділили зі своїх мізерних ресурсів матеріальні та фінансові кошти.

Щороку збільшувалися асигнування на розвиток сільського і лісового господарства з державного бюджету. При цьому не тільки зростали абсолютний розмір цих коштів, а й їх питома вага у витратах на народне господарство. Якщо в 1946 р. вони становили 12,9 млрд. руб., Або 11,9% видатків на народне господарство, то в 1950 р. їх обсяг склав 34 млрд. руб., А питома вага - 21,6%. Всього за роки післявоєнної пятирічки з державного бюджету було спрямовано у сільське та лісове господарство 115,5 млрд. руб.

Крім централізованої допомоги сільського господарства з боку держави, не менш важливою була допомога промислових підприємств і мешканців міст. Міські підприємства побудували і відремонтували десятки тисяч житлових будинків, машинно-тракторних станцій, виробничих будівель, дитячих садків, клубів, бібліотек і т. п. Все це дозволило зміцнити матеріально-технічну бази сільського господарства. Однак коштів для сільського господарства не вистачало. Недостатнє ресурсне забезпечення сільського господарства особливо проявилося в посуху 1946 Перед державою з усією гостротою постало завдання планомірного перетворення природи засушливих районів країни, з тим щоб знизити залежність сільськогосподарського виробництва від погодних умов.

Досвід багатьох поколінь хліборобів, наукові розробки доводили, що одним з методів боротьби з посухою є лісорозведення до степових районах. Полезахисні лісові смуги охороняють поля від суховіїв, поліпшують водний режим грунту, зволожують повітря, створюють сприятливий мікроклімат для посівів, запобігають видування верхнього родючого шару і ерозію грунту. Для того щоб надати лісорозведення у степових і лісостепових районах організованого характеру і державних масштабів, було прийнято «План полезахисних насаджень, впровадження травопільних сівозмін, будівництва ставків і водойм для забезпечення високих і стійких врожаїв у степових і лісостепових районах Європейської частини СРСР». Особлива увага в ньому приділялася лісорозведення. Протягом 1950-1965 рр.. передбачалося створення в 16 областях в основному в РРФСР, УРСР восьми великих державних лісових смуг загальною протяжністю 5320 км. Крім того, намічалося насадження захисних лісосмуг на полях радгоспів і колгоспів загальною площею 5 млн. 709 тис. га.

Навесні 1949 широким фронтом почалися Лісосадильна роботи. Особливо активно вони велися у Краснодарському краї, Сталінградської, Рязанської, Ростовській і Тульській областях. Розпочаті в перші роки післявоєнної пятирічки роботи з перетворення землі, поліпшення умов для сільськогосподарського виробництва дали позитивні результати. Колгоспи, радгоспи і заклали лісгоспи до 1951 р. полезахисні лісові смуги на площі 1852 тис. га: Камишин - Волгоград, Воронеж - Ростов-на-Дону, Пенза - Каменськ, Білгород - Дон, Чапаєвськ - Володимирівка та ін Їхня довжина становила понад 6 тис. км.

Створені більш лісонасадження 40 років тому і сьогодні захищають близько 25 млн. га сільськогосподарських угідь і є прикладом мирного докладання людських сил і мудрого ставлення до землі і природи.

Таким чином, за роки першої післявоєнної пятирічки в результаті відновлення промислового та сільськогосподарського виробництва, швидко проведеною конверсії військового виробництва обсяг промислової продукції в порівнянні з 1940 р. зріс на 73%, капітальні вкладення - в три рази, продуктивність праці - на 37%, а вироблений національний дохід - 64 на%.