Головна Макроекономіка Стабілізаційна політика держави Попит та пропозиція девізів при міжнародному переливу капіталів

Попит та пропозиція девізів при міжнародному переливу капіталів

У відкритій економіці заощадження приватного сектору направляються не тільки на збільшення реальних касових залишків та пакету вітчизняних облігацій (цінних паперів), але і на придбання іноземних облігацій. Вибираючи між можливостями вкладення своїх заощаджень в покупку вітчизняних або закордонних облігацій, інвестор приймає рішення на основі зіставлення двох умов: 1) (1 + г) - у стільки разів за період зростуть його вкладення у вітчизняні облігації; 2) e 1 (1 + i ) / Е0 - у стільки разів за той же час збільшуються його вкладення при купівлі іноземних облігацій, тому що в поточному (нульовому) періоді за одиницю вітчизняної валюти дають 1/е0 одиниць іноземної і ця сума за період зросте в (1 + г) раз , а після переведення у вітчизняну валюту за очікуваному в наступному періоді обмінним курсом е 1 отримаємо зазначену величину.

Інвестор придбає вітчизняні облігації за умови, що (1 + i )> У 1 (1 + г ^) / Е0, і вважатиме за краще закордонні облігації при зворотному нерівності. Звідси випливає, що капітал буде витікати за кордон при i <Iz + Її + eeiz, де її = (e 1 - Е0) / е 0 - очікуваний темп приросту обмінного курсу національної валюти. Оскільки в нормальних умовах-ях твір е га замало, то його можна опустити. Тому для визначення напрямку переливу капіталів достатньо порівняти вітчизняну ставку відсотка з сумою зарубіжної ставки відсотка й очікуваного приросту обмінного курсу: при i <Iz + Її капітал витікає за кордон, а при i > I + Е притікає в країну. При вільному міжнародному переливу капіталів зрештою встановиться наближене рівність: i = IZ + E , Тобто різниця між вітчизняної та закордонної ставками відсотка приблизно дорівнюватиме очікуваному темпу приросту обмінного курсу національної валюти. У цьому суть теореми непокритого процентного паритету.

Теорема непокритого відсоткового паритету заснована на припущенні, що доходи на вітчизняні й іноземні облігації мають однакову міру ризику (ті й інші є досконалими субститутами). Найчастіше це не так, тому що прогнозування очікуваного значення обмінного курсу робить закордонні інвестиції більш ризикованими (вітчизняні та іноземні облігації є недосконалими субститутами). Тому довгострокову рівновагу на міжнародному ринку капіталу може встановитися у відповідності до теореми покритого процентного паритету: i = IZ + e e + А, де А - премія за ризик закордонних вкладень.

Окрім ступеня взаємозамінності вітчизняних та зарубіжних інвестицій, різниця (i - IZ) залежить від ступеня мобільності переливу капіталу між країнами; при досконалої мобільності останнього рівність процентного паритету виконується як у короткостроковому, так і в довгостроковій рівновазі ринку капіталу, а при недосконалою - тільки в довгостроковому.