Головна Мікроекономіка Основи ринкового аналізу Симетричність теорій споживання та виробництва

Симетричність теорій споживання та виробництва

У главі 4 розглядалася теорія споживання, яка пояснює природу лінії попиту.Глава 5 присвячена теорії виробництва, що пояснює природу лінії пропозиції.Дані дві теорії є симетричними - моделі, що розглядаються в них, розрізняються лише символами.

Істотна відмінність між цими теоріями полягає в наступному. Теорія виробництва статистично визначена, все взаємозалежності між факторами цієї теоретичної системи практично вимірюваних і технологічно обумовлений. Навпаки, теорія споживчої поведінки оперує індивідуальними смаками і перевагами, які важко вимірювати практично.

Даними 9 парами споживання і виробництва симетричність двох теорій аж ніяк не вичерпується. Існує безліч інших парних категорій, які не розглядаються в даному курсі.

6.1. Альтернативні, приватні та громадські витрати

Рахівник, А ну кісточкою Бризні! Ти кричиш,

Що можеш все розгризти, Наша віра

Варто наших життів. Підрахуй мені, Скільки варто

Життя. (1991)

А. А. Васильєв

В чолі +1 ми вже розглядали поняття альтернативних витрат. В економіку під витратами розуміють те, від чого слід відмовитися, аби досягти чогось. Нагадаємо, що під альтернативними витратами розуміється кількість одного блага, яких необхідно пожертвувати для збільшення виробництва іншого блага. Також можна сказати, що альтернативні витрати відображають цінність найкращого із альтернативних варіантів, від якого довелося відмовитися при економічному виборі. Альтернативні витрати часто характеризуються і як цінність втрачених можливостей (foregone opportunities): витрати одного блага, висловлені в іншому добро, яким довелося пожертвувати для отримання першого блага.

Для того, щоб ціни могли адекватно вимірювати альтернативні витрати, необхідне виконання трьох основних умов:

1. Функціонування відрегульованої і досконалої системи прав власності.

2. Всі блага повинні мати можливість продаватися та купуватися.

3. Всі ринки повинні бути абсолютно конкурентними.

Коли мова йде про бухгалтерські витрати, то на перший план виходить фірми фінансовий баланс. Бухгалтери схильні до ретроспективному погляду на діяльність фірми: порівнюють вони активи і пасиви фірми в минулому періоді. На відміну від бухгалтерів економістів перш за все цікавить фірми перспектива, а отже - альтернативні витрати, тобто витрати, повязані з втраченими можливостями найкращого використання потенціалу фірми.

У свої розрахунки як економісти, так і бухгалтери включають фактичні витрати - грошові, або явні, витрати.

Грошові (явні) витрати (explicit costs) - сума витрат фірми на оплату купованих ресурсів (сировина, матеріалів, палива, робочої сили тощо).

Бухгалтерів цікавлять тільки грошові, явні витрати. Однак крім явних витрат існують і так звані «неявні витрати».

Неявні витрати (implicitcosts) - вартість ресурсів перебувають у фірми власності.

Так, для власника капіталу неявними витратами є прибуток, який він міг би одержати, вкладаючи свій капітал в іншу сфери. Для власника нерухомості неявними витратами є орендна плата, яку він міг би отримати, здавши свою нерухомість в оренду. Для підприємця як неявних витрат можна розглядати ту зарплату, яку б він міг отримати за такий же по тривалості, інтенсивності і характеру працю, працюючи за наймом.

Неявні витрати не входять у сферу інтересів бухгалтера, але дуже цікавлять економіста. Розглянемо це на прикладі конкретному.

Бухгалтер, вивчаючи діяльність фірми, враховує лише явні (грошові) витрати (1500 ден. Од.). Різниця фірми сукупного доходу (3200 грош. Од.) І явних витрат дасть величину бухгалтерського прибутку (1700 ден-. Од.).

При обчисленні витрат альтернативних враховуються не лише явні витрати (1500 ден. Од.), Але і неявні витрати (1700 ден. Од.). У цьому випадку сукупні витрати становитимуть 3200 ден. од. (1500 + 1700), а економічний прибуток дорівнюватиме нуля (+3200 - 3200 = 0).

Крім того, слід визначити так звані «витрати використання".

Витрати використання (user costs) - витрати, повязані з використанням належить фірмі обладнання, які становлять суму процентного доходу на ринкову вартість майна на початку певного періоду і зниження його ринкової вартості протягом даного періоду.

Затрати використаного капіталу складають 1500 грош. ед., це становить 10% до 15 000 ден. од.).

Отже, в нашому прикладі фірма отримала нульову економічний прибуток. Відсутність економічного прибутку в фірми зовсім не означає, що її справи йдуть не дуже добре. Такий показник означає лише, що фірма використовує свою альтернативу настільки ж добре, як і найкращу іншу. Тому фірма не схильна переміщати свій капітал до іншої сфери. І справді, у главі 8 ми зясуємо, що нульова економічний прибуток фірми є умовою довгострокового рівноваги в конкурентній економіці.

На практиці, однак, може бути й таке: при позитивній бухгалтерського прибутку фірма має негативну економічний прибуток. Це означає, що фірма має шукати кращу сферу діяльності.

Якщо ж і бухгалтерський прибуток негативна, то крах фірми може не за горами.

Зрештою, ми повинні відрізняти поняття приватних, громадських та зовнішніх витрат.

Зовнішні витрати (external costs) - це та частина альтернативних витрат, за які фірма не несе відповідальність і які несуть інші члени суспільства.

Наприклад, якщо фірма своєї діяльністю забруднює довкілля й не несе за цей ніякої (перш за все грошової) відповідальності, то витрати на компенсацію забруднення складуть зовнішні витрати. Таким чином ми підійшли до поняття приватних і громадських витрат.

Приватні витрати (private costs) - це та частина витрат економічної діяльності, яка формується тими, хто створює цю діяльність.

Громадські витрати (social costs) - сума приватних і зовнішніх витрат діяльності.

На закінчення зведемо класифікацію витрат в єдину систему.

Громадські витрати = альтернативні - зовнішні + приватні витрати.

Приватні витрати - явні + неявні витрати.

Економічна прибуток = сукупний дохід - приватні витрати.

Бухгалтерська = прибуток сукупний дохід - явні витрати = = економічний прибуток + неявні витрати.