Головна Мікроекономіка Ринки факторів виробництва Заробітна плата і прибуток при досконалої конкуренції

Заробітна плата і прибуток при досконалої конкуренції

Як ми вже знаємо, ставку заробітної плати (та) визначається перетинанням ліній попиту і пропозиції на ринку праці. Іншими словами, ставку заробітної плати буде дорівнює вартості випуску останньої одиниці робочої сили (VMPL або MRPL).

Прибуток фірми індивідуальної має місце тому, що лінія VMPL має негативний нахил, що пояснюється дією закону знижується віддачі. Отже, кожний додатковий працівник приносить фірмі доходу менше, ніж кожен попередній.

Якщо усі працівники отримують заробітну плату, рівну заробітній платі останнього працівника, то всі працівники, крім останнього, будуть отримувати заробітну плату меншу, ніж їх MRP. Таким чином, це перевищення MRP над та забезпечить фірмі отримання чистого (економічної) прибутку. Проблема чистого прибутку нами вже розглядалася неодноразово, і, зокрема, в главі 5 (параграф 5.1).

Чистий прибуток дорівнює величині доходу фірми мінус витрати (у даному випадку - заробітна плата всіх робітників). В умовах досконалої конкуренції існування чистого прибутку приведе до того, що в галузь почнуть входити інші фірми до тих пір, поки чистий прибуток не зникне, і фірми не будуть отримувати нормальну (нульову) економічний прибуток.

Проблема рівності в умовах досконалої конкуренції. За певних (дуже жорстких) припущеннях ринок досконалої конкуренції має на увазі досконале рівність заробітних плат: кожен працівник здатний заробити рівно стільки, скільки решта працівників. Вищезазначені жорсткі допущення зводяться до наступного:

- Якісні характеристики всіх працівників ідентичні;

- Абсолютна мобільність робочої сили;

- Всі види праці однаково привабливі;

- Усі працівники та підприємці мають абсолютної поінформованістю про ситуації на ринку праці;

- Ставка заробітної плати визначається винятково попитом та пропозицією.

При цих припущеннях, коли попит на продукцію, що виробляється галуззю, зростає, то й попит на працю в галузі також збільшується. В результаті чого вона заробітної плати почне рости. Це негайно призведе до напливу в галузь нових працівників, яких залучить підвищення заробітної плати. Проте так само швидко заробітна плата знизиться в результаті притоку в галузь нових працівників і зрівняється із загальним рівнем заробітної плати в економіці. За таких припущень буде абсолютно еластичної не тільки крива пропозиції праці для фірми індивідуальної, а й для всієї галузі (при загальній ставці заробітної плати).

Але в реальному житті такого не буває. Як правило, є дуже суттєві відмінності в ставках заробітної платні. Брокер на фондовій біржі отримує набагато більше, ніж помічник продавця. І навіть якби всі ринки праці були б досконалі, нерівність в ставках заробітної плати все одно б існувала.

Причини нерівності заробітної плати в умовах досконалої конкуренції. В короткостроковому періоді в умовах досконалої конкуренції нерівність заробітної плати існує, тому що необхідний певний час для зміни умов попиту і пропозиції, для того щоб привести їх у нову рівновагу. До того ж, і в довгостроковому періоді відмінності все ж таки існуватимуть з наступних причин:

- Не всі працівники мають рівні якісними характеристиками;

- Працівники не володіють абсолютною мобільністю;

- Види праці істотно розрізняються.

Отже, умови попиту та пропозиції постійно змінюються і стан довгострокової рівноваги недосяжне.

Проблема бідності. Бідній є така робоча сила, на працю якої має низький попит або Найвища пропозиція. Низький попит на працю може бути слідством невеликого попиту на продукт, що ця робоча сила робить, або наслідком низької продуктивності праці. Висока пропозиція праці може бути викликане надлишком робочої сили даної кваліфікації або спеціальності.

Працівники бідними, якщо вони володіють низькою кваліфікацією, люди працюють в кризовій галузі або території.

Працівники бідними, якщо країна бідна в цілому. Приміром, якщо країна в світовому розподілі праці на виробництві спеціалізується сировинних продуктів, що характеризуються низькою еластичністю за доходом (про що вже йшлося у розділі 3), або в цілому проводить неадекватну макроекономічну політику.

Працівники бідними, якщо в країні існують різкі відмінності у розподілі власності на землю і капітал.1 У такому випадку навіть в умовах досконалої конкуренції багатство буде зосереджена в руках жменьки людей (олігархів), інше ж більшість населення приречена на злидні.