Лісопромисловий комплекс

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) Росії включає в себе в основному підприємства і види діяльності лісової, деревообробної та целюлозно-паперової галузей промисловості. Основою функціонування комплексу є використання унікальних вітчизняних запасів деревини, за обсягом яких (82 млрд м3), наша країна посідає перше місце в світі (запаси в США, що займають друге місце, оцінюються в 23 млрд м3). При цьому в Росії зосереджено близько половини світових запасів деревини хвойних порід, які визначають якісний склад основної сировини даного виду діяльності.

Разом з тим, незважаючи на відносно високий рівень потенційних конкурентних переваг, цей комплекс займає сьогодні досить скромне місце в структурі промислового виробництва національної економіки. На початку XXI ст. його частка в загальному випуску промислової продукції країни становила близько 4,5% проти 9,4% у США, 8-8,5% - у Франції, Німеччині та Італії, 7% - у Японії, не кажучи вже про такі країни, як Канада, Фінляндія та інші, які історично є нашими основними конкурентами на світових ринках лісопродукції. У комплексі зосереджено понад 2% основних фондів промисловості Росії і зайнято близько мільйона людей.

Одночасно з цим слід зазначити, що в силу природно-кліматичних умов і історично склалася виробничої спеціалізації, в 45 суб'єктах Російської Федерації частка продукції ЛПК в загальнопромисловому випуску перевищує 10%, досягаючи рівня 45-50% (Республіка Карелія, Архангельська область, Комі-Перм'яцький автономний округ), що є суттєвим фактором формування загальної соціально-економічної ситуації у відповідних регіонах.

Незважаючи на наявність потенційних конкурентних переваг, спад господарської активності в Л ПК в 90-і рр.. XX ст. виявився істотно більш глибоким, а зростання на рубежі століть - менш інтенсивним, ніж у промисловості України в цілому.

Однією з основних причин різкого зниження випуску продукції ЛПК в 90-і рр.. стало безпрецедентне (практично п'ятикратне) скорочення масштабів інвестиційної діяльності у вітчизняній економіці, оскільки напередодні реформ близько 85% вироблених лісоматеріалів безпосередньо використовувалося в будівництві.

У 1990-і рр.. одним із способів виживання окремих підприємств ЛПК стала активна переорієнтація на експорт. У 2002 р. за межі Росії було вивезено 71% виробленої в країні целюлози, 67% газетного паперу, 63% фанери, близько половини заготовленої необробленої деревини. Загальний обсяг експорту склав 4,9 млрд дол США, або 4,6% усього вивозу. У результаті рівень завантаження потужностей, що виробляють «експортопрігодную» продукцію, знаходиться на рівні 75-90%, а орієнтованих переважно на внутрішній ринок, як, наприклад, виробництво пиломатеріалів - всього 40%.

Характерною рисою вітчизняного лісопромислового комплексу є дуже низька порівняно з розвиненими країнами ефективність використання ресурсів деревини на всіх стадіях, починаючи з лісозаготівель і закінчуючи процесами переробки. Так, обсяг вивезення лісу з 1 га складає в Росії всього близько 0,2 м3, тоді як в Австрії, Німеччини, Фінляндії цей показник наближається до 5 м3. За виробленні деревної маси та целюлози на 1000 м3 деревини переробляється Росія відстає від США в 2 - 4 рази. Якщо у провідних зарубіжних країнах питома вага хіміко-механічної переробки лісу становить 65-70%, то в Росії - близько третини.

Однією з причин такого стану речей є відносно низький технічний рівень і застарілість виробничого апарату галузі. Незважаючи на те що рівень зносу основних фондів в ЛПК в 2002 р., склав близько 45% проти 53% в цілому по промисловості і 55% в 1998 р., реального оновлення не відбулося (ці статистичні показники цілком пояснюються прискореним вибуттям основного капіталу - коефіцієнт вибуття у цій сфері впродовж останніх років був удвічі вище среднепромишленного, а коефіцієнт оновлення не перевищував 1,5 проти 7-9 в 1980-і рр..). Інвестиції в основний капітал лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості склали в 2002 р. 17,6 млрд руб., В той же час, за оцінками фахівців, створення тільки одного сучасного целюлозно-паперового комбінату вимагає більше 30 млрд руб. Щорічний обсяг іноземних інвестицій у лісопромисловий комплекс Росії складає 200-300 млн доларів США, а їх накопичений обсяг за 1995-2003 рр.. наближається до 2 млрд дол Унаслідок тривалого періоду низької інвестиційної та інноваційної активності сьогодні 80% виручених установок безперервної дії в целюлозно-паперовій промисловості працюють понад 25 років, тільки 6% папероробних і 9% картоноделатель-них машин працюють менше 20 років.

Близько 60% продукції лісопромислового комплексу виробляється на підприємствах приватної форми власності та 30% - спільною російської та іноземної.

Говорячи про сучасний організаційно-господарському пристрої комплексу, слід відзначити такі структури, як: РАО «Бумпром», Північно-Західна лісова компанія, Національна лесоіндустріальная компанія, група компаній «Титан», корпорація «Ілім-Палп» идр.

Перспективи підвищення ефективності функціонування, модернізації і розширення виробничого апарату підприємств комплексу самим безпосереднім чином пов'язані зі зростанням масштабів інвестування.

Однією з істотних передумов розгортання цього процесу є підвищення рівня концентрації виробництва. На кінець 2002 р. в ЛПК діяло понад 23 тис. організацій, у той час як в 1990 р. - всього 4 тис. У той же час продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність у ліспромгоспу з річним обсягом вивезення в 300-350 тис. м3 на 25-30% вище, ніж в підприємств з обсягом до 250 тис. м3.