Основні види зв'язку

Основним показником електрозв'язку розвитку ринку послуг загального користування є телефонна щільність (ТП), тобто число телефонів на 100 жителів, який прямо корелюється з показником ВВП на душу населення.

За даними офіційної статистики, в кінці 90-х рр.. XX ст. телефонний парку в Росії налічував понад 31 млн апарату, тобто на 100 росіян припадав 21 телефон, в той час як на стільки ж жителів США і країн Західної Європи - від 60 до 70 телефонів.

В Росії на початку третього тисячоліття не було телефонізовано 54 населених пунктів тис., налічувалося 5 млн черговиків (2004 р.) і близько 50 млн потенційних власників телефонів. Тарифи на місцевий телефонний зв'язок для населення були нижчими від фактичної собівартості.

Міністерства зв'язку РФ планує збільшити кількість телефонів до 2005 р. до 37 млн та до 2010 р. - до 48 млн. Відповідно, показник телефонної щільності має зрости до 2010 р. до 33%.

Однак, аби досягти таких показників, недостатньо збільшення ємностей за рахунок введення нових АТС і прокладання нових кілометрів кабелів: необхідно замінити морально застаріле обладнання аналогове цифровими системами зв'язку.

В Росії питому вагу телефонних мереж, що використовують цифрові системи зв'язку, зріс з 11% у 1995 р. до 27% в 2000 р. За планами Міністерства зв'язку РФ «цифровізація» телефонної системи зв'язку в Росії до 2010 р. повинна досягти 94%.

У світовій системі зв'язки фантастичними темпами розвивається стільниковий зв'язок.

Число абонентів стільникового зв'язку в Росії в 1995 р. становив приблизно 120 тис. осіб. Послугами даної системи зв'язку користувалися переважно в Москві і Санкт-Петербурзі, де було зареєстровано близько 90% всіх абонентів.

На початку 2001 р. в Росії налічувалося вже понад 3 млн абонентів стільникового зв'язку, а в 2004 р. - вже 55 млн абонентів.

Показник густини мобільного зв'язку зріс до 25-30%, однак це було нижче за аналогічний показник для промислово розвинених держав.

Найбільшими російськими операторами мобільного зв'язку в 2004 р. були компанії «МТС», «Вимпелком» і «Мегафон», на частку яких доводилося 70% всіх абонентів.

Потенційним ресурсом для розвитку галузі є надання доступу до мереж та частот, особливо на частотах мереж стільникового зв'язку третього покоління UMTS, які повинні прийти на зміну стандарту GSM.

У спадок від Радянського Союзу Росії дісталося лише 1100 ліній міжнародного зв'язку з одним центром комутації. По кількості телефонних ліній зв'язку на 1000 мешканців (153) Росія займала на початку 90-х рр.. 28-те місце у світі, поступаючись у 3-4 рази таких країн, як Швеція (684), Швейцарія (608), Канада (592), Данія (583), США (561).

До кінця 1990-х рр.. минулого століття кількість ліній міжнародного зв'язку зросла до 70 тис. Однак для того, щоб ефективно інтегруватися у світовий телекомунікаційний простір, Росії необхідно, як мінімум, 100 тис. сучасних ліній міжнародного зв'язку.

У плані розширення ліній міжнародного зв'язку найбільш важливим є проект створення сучасної лінії цифрового зв'язку, яка повинна протягтися через всю Росію.

Однією з причин відставання системи зв'язку в Росії від загальносвітових стандартів недостатні є державні асигнуваннями на ці цілі, які протягом 1990-х рр.. минулого століття залишалися на досить низький рівень, хоча ця галузь економіки Росії перетворилася в одну з найбільш прибуткових галузей економіки. У 2002 р. видатки на розвиток телекомунікаційних систем у Росії складали всього лише 0,2% ВВП.

Зв'язок є однією з перших галузей російської економіки, у якій стали розвиватися ринкові відносини. У 1990-і рр.. минулого століття була приватизована велика частина державних підприємств зв `язку. Паралельно йшло створення підприємств - альтернативних операторів, які залучили основну частину інвестицій.

У результаті приватизації було створено 127 акціонерних товариств електрозв'язку, що надають послуги зв'язку в 89 регіонах Росії. Державними залишилися тільки три регіональні оператора і підприємство «Космічна зв'язок".

Доходи від основної діяльності організацій зв'язку в 2000 р. перевищили 60 млрд руб., Що склало більше 2% від дохідної частини бюджету консолідованого Росії. У 2003 р. загальний обсяг послуг зв'язку досяг 423 млрд дол

Зв'язок залишається найпривабливішою для капіталовкладень з-за кордону Іноземні інвестиції в розвиток російських телекомунікаційних систем склали: у 1993 р. - 300 млн дол, у 1994 р. - 500 млн дол, у 1995 р. - 512 млн дол, у 1996 - 750 млн дол, у 1997 р. - 820 млн. дол У 2003 р. загальний обсяг інвестицій (російських і іноземних) в галузі зв'язку склав 2,9 млрд дол

Н а і б про л ь ш у ю активність телекомунікацій на російському ринку виявляють японські, німецькі, італійські, фінських, шведські та південнокорейські транснаціональні компанії.