Головна Національна економіка Регулювання національної економіки Умови формування конкурентного середовища

Умови формування конкурентного середовища

Конкуренція за споживача є атрибутом здорової ринку. Вона сприяє просуванню науково-технічного прогресу, підвищенню якості продукції та збагачення її асортименту.

Умови конкурентного середовища, які слід сформувати, включали в себе:

• рівноважні ціни;

• ринок ресурсів і забезпечення їх мобільності;

• перехід до ринку щільному;

• шар ринкових суб'єктів як ефективних власників;

• боротьбу з тіньовою економікою;

• зниження бюрократичних бар'єрів організації і для розширення бізнесу;

• забезпечення прозорості товарно-грошових потоків. Самим первимусловіем формування механізму ринкових сил, який розглядається одночасно як механізм конкуренції, став перехід на рівноважні ціни. У Росії лібералізація цін стала першим стартовим кроком у реалізації ринкових реформ. Увергнувши економіку в ціновий шок, лібералізація надалі мала створити довгострокові умови для формування режиму конкуренції і ринкового збалансування економіки.

Рівноважні ціни, як відомо, стає сигналом для переливу вільних ресурсів в товарні зони найбільшої прибутковості. Однак на стартових порах в підприємств не було вільних грошових ресурсів для більш вигідних вкладень. Підприємства виживали, не маючи можливостей матеріальних включитись в конкурентний режим боротьби за гаманець покупців. Тому рівноважні ціни ніяк не могли запустити механізм вільної конкуренції і балансування виробництва.

Друга умова, що цементують конкурентне середовище, ринок припускає ресурсів і забезпечення їхньої мобільності. По суті, ці умови до цього часу ще не повністю сформовані, особливо у сфері ринку капіталів. Ринок капіталу при своєму виникненні не міг обслуговувати процес міжгалузевого та міжрегіонального переливу інвестицій в точки ефективного попиту.

Третім умовою формування конкурентного режиму є перехід до щільного ринку. Поки ж російський ринок ще не досяг того рівня щільності, яка робить його конкурентним.

Початковий період ринкових перетворень був пов'язаний з процесом створення шару приватних власників. Державні підприємства, маючи постійну підтримку держави, демонстрували низьку адаптивність до мінливої кон'юнктури. Тому вони не могли стати ефективними суб'єктами конкурентного ринку.

Нові власники провідниками не стали ефективного менеджменту, на який звичайно спирається здорова конкуренція. Невміння домогтися лідерства за рахунок налагодження виробництва компенсувалося «нечесними» прийомами ведення бізнесу, пов'язаними з використанням політики розорення партнера, покупця, засновника, обману держави і т.д.

Нові власники або менеджери, підпорядкувавши роботу підприємства рішенням короткострокових з а д а ч і забезпечення своїх особистих в и г о д, с т а л і перешкоджати приходу акціонерів з боку. Наділення «чужинця» правами власності загрожувало втратою безконтрольного підпорядкування підприємства своїм інтересам. Т е м самим створювалися перешкоди для притоку нових капіталів у виробництво та його модернізацію.

Приватизація створила шар приватних власників, а не зробила їх ефективними. Подальший розвиток об'єктивно буде здійснювати селекцію ефективних виробників, усуваючи тих, хто не здатний підтримувати конкурентоспроможність підприємств.

Сформований ринковий механізм надав для дій конкурентного режиму поки ще досить обмежене господарське поле. Воно об'єктивно звужене за рахунок:

• наявності неринкового сектора;

• деформацій ринкового середовища, що сприяють «нечесної конкуренції». При ній цілями господарювання стали тимчасові вигоди, в тому числі і за рахунок порушення партнерських відносин.

Побоювання масового банкрутства неконкурентних підприємств змусила держава зберігати приховане субсидування виробництва. У результаті нежиттєздатні підприємства продовжують вести господарську діяльність, маючи своїми партнерами й здорові підприємства, що збільшує їх комерційні ризики. Все це призводить до економічних деформацій, неможливим у зрілої здорової ринковому середовищі. Серед них слід зазначити неплатежі та бартер, які обертаються скороченням товарообігу і ВВП. Бартерного обміну дозволяє ухилятися від податків і наживатися керівництву підприємств.

Здоровий режим конкурентний не міг сформуватися в умовах непрозорості товарно-грошових потоків.

Економічне зростання після дефолту 1998 р. розширив ємність внутрішнього ринку, що об'єктивно стискало сферу неплатежів. Цікаво відзначити, що скорочення бартерного обміну та взаємозаліків серйозно відставало від темпів зникнення неплатежів. Причина стійкості бартерних операцій - в їх можливості приховування реальних прибутків від держави та безконтрольного особистого збагачення менеджерів.

Бартер виявився знаряддям віртуальної економіки, пов'язаної з процесом заміщення в обігу національної валюти. При віртуальній економіці операції відображаються у звітності у грошовій формі в разних, неспівставних цінах (або зовсім не відбиваються при розрахунках готівкою). Фінансова звітність в цьому випадку не дає уявлення про стан підприємств. Віртуальна економіка - зручна грунт для зловживань, але не для розвитку та інвестицій.

Викорінення віртуальної економіки впирається у непрості структурні та інституційні реформи. Однак є фактори, які роблять цього процесу невідворотним. До них слід віднести наступні моменти:

1. Потреба у залученні іноземного капіталу змушує крупний бізнес робити свої стратегії та звітність більш прозорими. Саме такі умови ставить іноземний партнер.

2. Ущільнення ринку об'єктивно змушує менеджмент піклуватися про свою конкурентоспроможності на основі інвестицій. Звернення по кредит змушує виконувати вимоги банків розкрити ресурси організації.

3. Стійкість ринкових відносин робить затребуваним підвищення корпоративної репутації, необхідною для розширення партнерських відносин.

Збереження віртуальної економіки та невиконання народжується ринком селективних своїх функцій призвели до багатьох деформацій економічного зростання, що зміцнює режим «нечесної конкуренції». Перешкодити подібним деформацій могла б супутня ринкового механізму банкрутств процедура. Однак до неї спочатку не вдавалися, побоюючись погроз виробничого колапсу через гіпертрофовану питомої ваги збиткових підприємств. Коли ж ця процедура стала розширюватися, виявилося, що вона із інструменту усунення відсталого виробнич ? ва перетворилася на знаряддя переділу власності найбільш прибуткових підприємств. Інституційний вакуум створив «пастку деформацій» для режиму здорової конкуренції.

Формування режиму конкуренції на російському ринку повинно супроводжуватися рішенням ще двох названих проблем:

1) боротьбою з тіньовою економікою;

2) зняттям бюрократичних бар'єрів для організації та розширення бізнесу.

Реаліями сьогоднішнього дня стало те, що стрімкий відхід держави з економіки призвів до заповнення вакууму криміналом, який відразу ж встановив бар'єри вступу в галузь, і покрив бізнес нелегальним податком. Тепер шлях до конкурентного ринку через лежить скорочення тіньової економіки, що є досить непростим завданням, оскільки її питома вага перевищив 40% від ВВП.

Друга проблема пов'язана з бюрократичною навантаженням, що накладається на бизнес. Одні тільки офіційних витрати бізнесу в зв'язку з подоланням адміністративних бар'єрів і поточним контролем з боку державних органів всіх рівнів у 2000 р. становили величезну величину - 1% ВВП країни за паритетом купівельної спроможності. Але крім офіційних витрат бізнесу має також неофіційні, пов'язані з нелегальною оплатою послуг бюрократичних структур.