Головна Національна економіка Регулювання національної економіки Комерційні банки як елементи національної банківської системи

Комерційні банки як елементи національної банківської системи

Елементами організаційного блоку національної банківської системи, як зазначалося, є банки, деякі кредитні та фінансові інститути, що виконують банківські операції, але неімеющіе статусу банку, а також додаткові установи, що утворюють банківську інфраструктуру і що забезпечують життєдіяльність грошово-кредитних інститутів.

На практиці функціонує різноманіття банків. Залежно від того чи іншого критерію їх можна класифікувати наступним чином.

За формою власності виділяють державні, акціонерні, кооперативні, приватні та змішані банки.

Комерційні банки у ринковому господарстві найчастіше є приватними (по міжнародній термінології поняття приватного банку відноситься не тільки і навіть не стільки до банків, що належать окремим особам, скільки до акціонерним і кооперативним банкам).

За правову форму організації банки можна розділити на відкриті і закриті акціонерні суспільства і товариства з обмеженою відповідальністю.

За функціональним призначенням банки можна поділити на емісійні, депозитні й комерційні.

Емісійними є всі центральні банки. Вони не зайняті обслуговуванням індивідуальних клієнтів. Депозитні банки спеціалізуються на акумуляції заощаджень населення. Депозитна операція (прийом вкладів) служить для даних банків основною операцією. Комерційні банки зайняті всіма операціями, дозволеними банківським законодавством.

За характером виконуваних операцій банки поділяються на універсальні та спеціалізовані.

Універсальні банки можуть виконувати весь набір банківських послуг, обслуговувати клієнтів незалежно від спрямованості їх діяльності, як фізичних, так і юридичних осіб.

На відміну від універсальних банків спеціалізовані банки спеціалізуються на певних видах операцій.

У Росії найчастіше декларується необхідність розвитку універсальних банків. Вважається, що універсальність діяльності сприяє диверсифікації і зменшення ризику, більш зручна клієнтові, оскільки він може задовольняти потреби в більш різноманітних видах банківського продукту. Універсальним банкам приділяють значну увагу в більшості європейських країн.

Світовий досвід свідчить про те, що банки може розвиватися як по лінії універсальності, так і по лінії спеціалізації. В тому і в іншому випадку банки можуть отримати хороший прибуток, і лише клієнти можуть відповісти на питання про те, яка лінія розвитку виявиться більш кращою.

Види банків можна класифікувати і по обслуговуються ними галузях. Це можуть бути банки багатогалузеві і обслуговують переважно одну з галузей або підгалузей (авіаційну, автомобільну, нафтохімічну промисловість, сільське господарство). У Росії переважають багатогалузеві банки, що більш переважно з позиції зниження банківського ризику. Разом з тим в країні досить представницька прошарок банків, створених групою підприємств різних галузей. Вони обслуговують переважно потреби своїх засновників; у таких банків суттєво зростають ризики неповернення кредитів.

За кількістю філій банки можна розділити на безфіліальні і багатофіліальних. Найбільше число філій в Росії має Ощадний Банк РФ. У цілому по Росії на 1 січня 2005 р. налічувалося 3238 філій, або в середньому 2,5 філії на кожен комерційний банк. Найбільш високий рівень забезпеченості банківськими послугами спостерігається в Північно-Західному і Приволзькому федеральних округах (без обліку кредитних організацій Москви та Московської області). Найменш забезпеченими банківськими послугами відрізняється Сибірський федеральний округ.

За сферою обслуговування банки поділяються на регіональні, межрегіо-нальні, національні, міжнародні. До регіональним банкам, які обслуговують головним чином будь-який місцевий регіон, відносяться і муніципальні банки.

За масштабами діяльності можна виділити малі, середні, великі банки, банківські консорціуми, міжбанківські об'єднання.

У ряді країн функціонують установи дрібного кредиту. До них відносяться позиково-ощадні банки, що будівельно-ощадні каси, кредитна кооперація та ін

Наявність у складі комерційних банків кредитних організацій з невеликим статутним капіталом не зміцнює позиції банківської сіетеми в цілому. Практика показує, що банків з невеликою капітальної базою більше проблем з ліквідністю, розвитком обсягу операцій. Водночас це не означає, що малі банки не повинні працювати на ринку. Навпаки, світова практика показує, що малі банки можуть успішно працювати з малими виробничими структурами (чого уникають великі банки, які воліють працювати з середніми та великими клієнтами). Малі банки, що створюються в «складчину" дрібними товаровиробниками, здатні акумулювати ресурси там, куди не проникають банки з великою капітальної базою, часто роблять більше фінансової підтримки у розвитку регіонів, малого та середнього бізнесу.

У банківській системі діють також банки спеціального призначення. Банки спеціального призначення виконують основні операції з вказівкою органів виконавчої влади є уповноваженими банками, здійснюють фінансування певних державних програм. Поряд з даними операціями уповноважених банків виконують і інші операції, що випливають з їхнього статусу як банку.

Сучасний стан російських комерційних банків адекватно економічному стану країни.

Як зазначалося, за останні кілька років країна демонструє гарні темпи зростання. Позитивні зміни в матеріальному виробництві позитивно позначилися і на грошовій сфері. Інфляція за загального збільшення грошової маси знизилася до 11,7%. Поступово зростає авторитет рубля: в 2003 р. обсяг валюти на руках у населення скоротився на 6,7 млрд дол За підсумками 2003 і 2004 рр.. істотно зросли золотовалютні резерви. Країна в повному обсязі виконала свої зобов'язання по обслуговуванню зовнішнього державного боргу.

Краще стали працювати і комерційні банки. По суті, нині банки не тільки досягли передкризового рівня розвитку, а й значно перевищили його. Якщо взяти до уваги, що на 1 червня 1998 активи банків становили 122,1 млрд дол, то це означає, що за обсягом активних операцій банки досягли передкризового рівня вже в 2002 р.

За оцінками Банку Росії, за показником рентабельності капіталу російські банки випереджали багато інші сектори російської економіки.

У цілому російської банківської системи демонструє високі темпи зростання; ці темпи, зокрема за активами і пасивами, суттєво випереджають темпи розвитку економіки в цілому. Якщо обсяг ВВП в 2003 р. збільшився на 7,3%, то активи, включаючи кредити, а також пасиви, зросли тільки за 2003 р. на 40 і більше відсотків. Не можна не бачити і того, що вартість кредитного обслуговування народного господарства при цьому поступово знижується - процентні ставки скорочуються.

У наявності помітне посилення впливу банків на економіку. І це не випадково.

Протягом всієї економічної історії банки зберігали своє значення як інститути, що роблять істотний вплив на економіку. Відомо, що за силою або слабкості національної банківської системи можна було та й зараз можна, сміливо судити про ступінь економічного розвитку. Суспільству нема чого боятися, якщо в країні спостерігаються тенденції сталого розвитку грошово-кредитних інститутів.

Не можна, однак, забувати про те, що банки не є єдиним чинником забезпечення економічній безпеці. Відомо, що банківська система - це лише елемент єдиної економічної системи. Відсутність інших елементів робить дисбаланс і протиріччя в розвиток економіки країни. У свою чергу, диспропорції та суперечності в економічній системі як цілому можуть дестабілізувати діяльність грошово-кредитних установ.

Не можна виключати й того, що банківська системи розвиваються циклічно. Підйоми та спади в їх функціонування чергуються, розвиток може бути нестійким, що зберігає можливість впливу негативних факторів.

Нарешті, якщо банківський сектор розвивається, але досягнуто лише хитку рівновагу, то це не означає, що загроза економічній безпеці усунуто в повній мірі. Навпаки, завдання забезпечення безпеки як і раніше зберігає своє значення.

При аналізі розвитку банківської системи не можна у цьому зв'язку не помітити й того, що офіційна статистика оцінює її динаміку в порівнянні з передкризовий період, тобто в порівнянні з роком, коли стався обвал. Досягнутий безсумнівний прогрес означає лише відновлення колишніх масштабів діяльності банків з деякими їх зростанням. Порівняння з роком, в якому відбулася криза, не показово і в тому сенсі, що в цей період країна тільки почала виходити з кризи після багаторічного періоду спаду.

Хоча російської банківської системи і відновила свій передкризовий потенціал, її положення ускладнюється тим, що національна економіка, став ближче і більш відкритою до світової спільноти, відчуває на собі вплив світових тенденцій у міжнародних економічних відносинах.

До того ж не можна не бачити обмеженість російських потенціалу банків. При загальному помітне зростання активів і пасивів банків їх структура, в порівнянні з закордонними банками, за своєю якістю менш ефективна. Відношення капіталу, активів та кредитів до ВВП істотно нижче, ніж у зарубіжних країнах.

При всій значимості зростання капіталів російської банківської системи їх відношення до ВВП у розвинених країнах у 4-5 разів вище. Така ж картина складається з активів і кредитах. Відношення активів банків до ВВП зарубіжних країн у 2,5-5 разів перевищували відповідний показник у Росії. Відношення кредитів приватному сектору до ВВП в Росії становило 18%, що в 4,5-7 разів менше, ніж у розвинених країнах.

При загальних позитивні тенденції як в цілому в економіці, так і в банківській системі можна спостерігати нестійку рівновагу. Відомо, що напруженою залишається фінансовий стан господарюючих суб'єктів; число збиткових підприємств як і раніше велике; продуктивність праці зберігається на невисокому рівні.

Насторожують процеси відбуваються і в галузі грошового обороту. Відомо, що протягом останніх років в країні спостерігається випередження зростання заробітної плати у порівнянні з продуктивністю праці. Грошова рублева маса зростає головним чином за рахунок купівлі доларів, а не у зв'язку з необхідністю розширення ділової активності за допомогою залучення кредиту у грошовий і господарський оборот. Роль кредиту істотно принижена, на частку позик як джерела формування оборотного капіталу припадає близько чверті його об'єму, що істотно нижче, ніж у розвинених країнах і в колишній російській історії.

Все це обумовлює необхідність підвищеної уваги до банківської системи як фактору сталого зростання економіки країни.