Прогнозування інноваційного розвитку

Інновації (нововведення) в сучасному світі стали основою економічного зростання. У постіндустріальних країнах за рахунок інноваційного фактора досягається до 75% і більше приросту ВВП. Тому в широкому сенсі прогноз інноваційного розвитку є прогнозом розвитку будь-якого економічного об'єкта (процесу, явища) на макро-, мезо - або мікрорівнях економіки, що грунтується на активізації впливу на прогнозований об'єкт факторів, що визначаються інноваціями (нововведеннями) в технологіях різного роду (процесних, продуктових і управлінських).

Метою розробки прогнозів інноваційного розвитку є прийняття управлінських рішень по збільшенню конкурентних переваг досліджуваного об'єкта або процесу в перспективному періоді за рахунок впровадження інноваційних технологій.

Під інноваційною технологією розуміється процесна, продук т о вая чи управлінська технологія, впровадження якої приводить до зростання ефективності виробничої або управлінської діяльності.

В результаті впровадження інноваційної технології поліпшуються техніко-економічні характеристики прогнозованого об'єкта, процесу або явища. Також відбувається економія ресурсів виробництва, підвищується продуктивність праці, тобто поліпшуються показники питомих витрат на одиницю продукції або послуг. Тому під власне прогнозуванням інноваційного розвитку (прогнозуванням у вузькому розумінні слова) розуміють прогнозування розвитку інноваційних технологій та їх впливу на ефективність досліджуваного процесу, явища чи об'єкта.

Прогнозування інноваційного розвитку здійснюється на принципах безперервності прогнозування всіх стадій повного інноваційного циклу - від фундаментальних наукових досліджень до комерціалізації інноваційних розробок, освоєння, виробництва та збуту інноваційних товарів і послуг.

При прогнозуванні інноваційного розвитку використовують результати інноватики - науки про теоретичні засади і технології створення якісно нової продукції, а також побудови та реалізації безперервного інноваційного процесу, що охоплює всі етапи повного інноваційного циклу. У рамках інноватики сформулюю-ван ряд в а ж н х положень, що сприяють інноваційному розвитку:

• якісно нову продукцію можна створити, лише використовуючи у розробці певна кількість нових компонентів - нововведень;

• інноваційний процес, в основі якого лежить інформаційна технологія, безперервний, тому що охоплює і пов'язує всі етапи перетворення наукових знань у нововведення, а потім створення на їх основі більш ефективної продукції і послуг, включаючи її виробництво і застосування. Для інноваційного процесу важливі його послідовність і безперервність. Це можливо тільки в тому випадку, якщо кожен попередній етап готує умови та інформацію для здійснення наступного;

Існує точка зору, що прогнозування і керування інноваційним процесом доцільно починати тільки з прикладних НДДКР. Однак це було спростовано в процесі «негативного експерименту і докази» Макнамари. Для доказу необхідності фінансування Департаментом оборони США етапу наукових (фундаментальних) досліджень Макнамара на початку 1960-хгг. у два рази скоротив фінансування фундаментальних досліджень (з 16 До 8%). Через 5-6 років вчені-прикладники оголосили, що в них «кризу ідей», і інноваційна ланцюжок розірвалася. Іншими словами, була обгрунтована необхідність включення фундаментальних і прикладних досліджень в інноваційну технологію.

• одне з основних положень інноватики визначає вирішальне значення експериментальних методів в процесі створення нової конкурентноздатної продукції, тому що нова інформація повинна бути підтверджена експериментально;

• у розвиток положення про безперервність інноваційного процесу можна стверджувати, що процес розробки також безперервний, оскільки є невід'ємною частиною безперервного інноваційного процесу;

• успішність реалізації, створення і використання нової технології та продукції можлива лише при системному підході. Тому необхідно, з одного боку, розробляти не окремі вироби, а комплексні системи, в рамках яких реалізується ефектив
ність нової продукції або технології.

Як основний (ключового) показника-індикатора інноваційного розвитку традиційно розглядається показник витрат на дослідження та розробки. В даний час цей показник застосовується не тільки дослідниками в аналізі тенденцій науково-технічного розвитку, а й використовується дравітельствамі при визначенні стратегічних цілей розвитку країн. Ці витрати представляють собою матеріальну основу (базис) інноваційної діяльності, тобто такої діяльності, яка спрямована на використання результатів наукових досліджень і розробок для отримання ефекту (збільшення обсягів продажу, прибутку, оновлення номенклатури виробництва і т.д.).

Здійсненню прикладних науково-дослідних робіт (НДР) і дослідно-конструкторських розробок (ОКР) в повному інноваційного циклу передують фундаментальні та пошукові дослідження. Своє завершення прикладні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) знаходять на стадіях освоєння, виробництва і збуту продукції, основу яких і становить інноваційна діяльність.

Завдання прогнозування специфічні для різних стадій повного інноваційного циклу.

Фундаментальні наукові дослідження - це теоретична та (або) експериментальна діяльність з метою отримання принципово нових знань про основні закономірності розвитку природи, суспільства, людини. Тут визначаються можливі області розширення знань про досліджуваних явищах; встановлюються абсолютні і відносні межі розвитку досліджуваних процесів; формуються і оцінюються наукові напрямки і проблеми. Результати фундаментальних досліджень не є носіями вартості і являють собою товар тільки тоді, коли визначено їх прикладне значення і, вже на цій основі, можливість їх використання в комерційних цілях. Фундаментальні дослідження передують пошуковим науковим дослідженням.

Пошукові дослідження передбачають: формування цілей та завдань за напрямками дослідження; пошук альтернативних способів вирішення наукових проблем; розроблення критеріїв оцінювання досліджень щодо майбутніх соціально-економічних цілей; визначення оптимальної стратегії розвитку.

У прикладних НДДКР оцінюються можливості використання певних принципів та законів під час створення нової технології; здійснюється пошук альтернатив формування технічних систем; відбувається формування науково-технічних і організаційно-технологічних проблем, вирішення яких забезпечить можливість створення нової техніки і технологічних процесів (завдання НДР). Дослідно-конструкторські роботи передбачають на основі оцінки перспективного попит на нові техніку і технологію визначення граничних технічних можливостей створення нових виробів (систем); формування параметричних рядів перспективних технічних систем; розрахунок необхідних ресурсів; оцінювання ефективності ймовірних проектних альтернатив. ДКР базуються на знаннях, отриманих в результаті попередніх наукових досліджень. Вони мають на меті створення нових матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, послуг, систем і методів їх модернізації. Завершуються ДКР розробкою конструкторської та технологічної документації, виготовлення та випробування дослідного зразка.

Після ДКР слідують стадії власне інноваційної діяльності, що передбачає освоєння, серійне тиражування і реалізацію інноваційної продукції.

Прогнозування стадій повного інноваційного циклу, які відносяться до фундаментальних, пошукових досліджень та прикладних НДДКР, належить до так званого науково-технічного прогнозування. Воно зводиться власне кажучи до формування імовірнісних суджень про шляхи та цілі розвитку науки і техніки, про забезпечення ресурсами і про ефективність різних альтернатив науково-технічного розвитку.

Науково-технічне прогнозування спрямоване на розкриття особливостей майбутнього розвитку науки, техніка, технології. Призначенням його є оцінка можливих альтернатив розвитку та їх соціально-економічних наслідків з метою підвищення ефективності економіки.

Період попередження науково-технічних прогнозів визначається двома чинниками: тривалістю циклу реалізації нових наукових ідей або досягнень і призначенням прогнозів. У зв'язку з цим період попередження довгострокових науково-технічні прогнозів становить до 15 і більше років.

Методична апарат прогнозування охоплює сукупність методів розробки пошукових і нормативних прогнозів. У більшості випадків для першого стадій інноваційного циклу використовуються експертні методи прогнозування. Важливо відзначити, що всі евристичні методики можуть використовуватися в цілях як пошукового, так і нормативного науково-технічного прогнозування.

При прогнозуванні у сфері фундаментальних і пошукових досліджень найбільш часто вживаються такі методи: складання сценаріїв, побудова «дерева цілей», морфологічний аналіз, екстраполяція тенденцій.

Сценарій розвитку визначає можливі напрямки прогресу з урахуванням можливих варіантів зміни зовнішніх факторів.

«Дерево мети» припускає рішення задач соціально-економічного розвитку, задоволення попиту економіки та її секторів. Основою для «дерева цілей» є "дерева» технологічних процесів.

З пошукових методик найбільш поширені екстраполяція тенденцій і морфологічний аналіз.

Екстраполяція можлива у випадках стабільних тенденцій розвитку, при прогнозуванні на порівняно короткі періоди часу. Успішне застосування методів екстраполяції виробленням визначається критеріїв, за якими простежується основна тенденція.

Морфологічний аналіз дозволяє намітити можливі шляхи вирішення поставленого завдання, не нехтуючи жодним з них без ретельного розгляду. Визначається необхідний і можливий набор цілей, завдань, засобів їх вирішення, а також критерії оцінки. Це дозволяє здійснювати цілеспрямований перебір коштів. Шляхом варіювання останніх визначаються альтернативні шляхи вирішення завдання, і після відповідної нормативної оцінки відбирається оптимальний варіант по його важливості, здійсненності або іншими критеріями.

При прогнозуванні прикладних НІОКР, а також при розробці прогнозів видів, типів, складу техніки майбутнього частіше вживаються по мимо пе речісл енни х вище патентні методи і мережні моделі.

Прогнозування прикладних НДДКР і їх результатів є ключовим моментом у прогнозуванні повного стадій інноваційного циклу, інноваційного розвитку взагалі, оскільки через їх результати зв'язуються результати фундаментальних і пошукових досліджень з прогнозами інноваційної діяльності (прогнозами освоєння, серійного тиражування та збуту інноваційних продуктів). При прогнозуванні на цьому рівні найбільшого поширення набули спеціальні прогнозуючі системи формування та оцінки перспектив розвитку науки, техніки і технології.

У виборі методів прогнозування важливим критерієм є глибина попередження прогнозу. При цьому необхідно | Не тільки знати абсолютну величину цього показники, але і віднести його до тривалості еволюційного циклу розвитку об'єкта прогнозування.

Якщо глибина попередження укладається в рамки еволюційного цик ла, то дійстві ми нни є формалізовані методи прогнози-вання.

При виникненні в рамках прогнозного періоду стрибка у розвитку об'єкта прогнозування необхідно використовувати експертні методи як для визначення характеру стрибка, так і для оцінки часу його здійснення. У цьому випадку формалізовані методи застосовуються для оцінки еволюційних ділянок розвитку до і після зазначеного стрибка. Якщо ж у прогнозний період укладається декілька еволюційних циклів розвитку об'єкта прогнозування, то при об'єднанні систем прогнозування велике значення мають експертні методи.

У науково-технічному прогнозуванні як базисної складової прогнозування повного інноваційного циклу домінуючим все-таки є отримання та оформлення результату нового знання у вигляді технологічного процесу або досвідченого зразка продукту.

При прогнозуванні власне інноваційної діяльності головним прогнозування стає задоволення поточного та перспективного попиту споживача (економічного суб'єкта, домашніх господарств) в інноваційних продукцію і послуги конкретного виду. Тому ключовими моментами при прогнозуванні інноваційної діяльності є визначення динаміки попиту (загальних умов збуту та кон'юнктури ринку) у взаємозв'язку з динамікою результатів розвитку «аучно-технічної сфери, перш за все з результатами прикладних НДДКР.

Основне рівняння прогнозу попиту має такий вигляд:

М - P - I -- 5, (4015)

де М - місткість ринку перспективна інноваційних товарів і послуг;-Р кількість потенційних покупців; / -> інтенсивність попиту і S - рівень насичення в перспективі попиту на інноваційні продукти та послуги.

При прогнозуванні попиту на інноваційні продукти та послуги як екзогенних використовуються прогнози доходів, цін і тарифів, купівельні переваги, спеціалізація виробництв, сировинна база, динаміка кон'юнктури світового ринку.

При прогнозуванні попиту особливе значення має фактор вре мени.Тут інтерес представляють наступні моменти:

• час появи нового винаходу і термін його технічної реалізації;

• динаміка попиту в часі;

• період появи на ринку конкуруючої продукції;

• динаміка цін і витрат в часі.

Ці моменти повинні бути відображені в прогнозі інноваційної діяльності. У цілому ж прогноз попиту будується на результати прогнозів потенційних потреб, кон'юнктури ринку та врахуванні конкурентних переваг інноваційних товарів і послуг.

Для опису в прогнозах інноваційної діяльності її результативності (після того, як попит на перспективний період вже визначено) найважливіше значення має розробка Методів формального опису прргнозних економічних результатів прикладних НДДКР як в масштабах економіки в цілому, так і на рівні окремих галузей, суботраслей і виробництв, задовольняють інвестиційний і споживчий попит. Для цього системи розробляються прогнозно-аналітичних розрахунків, покликані забезпечити відображення впливу інноваційного процесу на економічний розвиток. Побудова подібного модельного апарату тотожне формування системи адекватних наукових уявлень щодо ролі фактору науково-технічного прогресу у відтворювальному процесі - як у ретроспективному, так і в перспективному періоді.

Система прогнозно-аналітичних розрахунків орієнтується на аналіз можливостей або економічних наслідків, пов'язаних із впровадженням у галузях реального сектора економіки нових методів виробництва (технологій). У рамках даної системи оперують сукупністю показників, що описують конкурентні переваги реалізації інноваційних технологій через нові споживчі властивості інноваційних товарів і послуг, через показники, що поліпшують техніко-економічні характеристики технології або продукту. Для прогнозування ефекту нових споживчих властивостей продукту (послуги) зазвичай використовують методи експертні, імітаційні моделі.

В умовах сучасної російської економіки, коли зростання відносних цін на продукцію добувних галузей перевищує протягом тривалого періоду зростання відносних цін на продукцію обробної промисловості, дуже важливою стає завдання впровадження в економіку технологічних інновацій (процесних і продуктових), що забезпечують економію ресурсів виробництва: сировини, матеріалів , палива і енергії. У цьому випадку для прогнозування інноваційної діяльності при вже визначеному попиті використовують такий набір показників: обсяг і динаміку виробництва, обсяги застосовуваних ресурсів, показники ефективності використання наявного виробничого апарату, а також показники ефективності нових (тобто передбачуваних до впровадження у виробництво у перспективному періоді) технологій. У методичному відносно подібна система розрахунків-є узагальненням методів, традиційно застосовувалися у балансових побудовах і економічно-математичних моделях для аналізу та прогнозу відтворювальних процесів на макро - і мезоуровнях економіки.

З точки зору кількісного вираження результатів впровадження у виробництво (освоєння та тиражування) результатів прикладних НДДКР важливе значення набуває метод опису технології виробництва. Тут технологія - це сукупність питомих коефіцієнтів, що визначають ефективність використання різних видів сировинних, паливно-енергетичних ресурсів ресурсів живої праці і основного капіталу. Для кожного окремо взятого виробничого процесу (наприклад, на рівні галузі промисловості) в кожний даний момент часу розрізняються «середня» (середньогалузева), «нова» і «базова» технології. Нова технологія представляється коефіцієнтами ресурсномістке ™, відносяться до нових, тобто знову введеним в даний період часу, виробничим потужностям. Базова технологія описує ефективність використання виробничих ресурсів в рамках раніше створених елементів наявного виробничого апарату.

Среднеотраслевые значення технологічних коефіцієнтів визначаються залежно від масштабів випуску за новою і базової технології (тобто среднеотраслевые коефіцієнти суть середньозважені з коефіцієнтів базової і нової технологій). Диференційоване розгляд технологічних коефіцієнтів - г - основа для проведення різноманітних прогнозних розрахунків, у яких в явному вигляді відображено інноваційний фактор, що ототожнюється в даному випадку з створенням і введенням в експлуатацію нової виробничої потужності в тій чи іншій галузі економіки. Результативність інноваційного процесу при цьому може бути визначена як з точки зору масштабів застосування технології, що розглядається як нова, так і з точки зору співвідношення питомих показників (тобто коефіцієнтів ресурси / випуск) на нових і вже існуючих виробничих потужностях. Відповідно при проведенні прогнозних розрахунків у рамках прогнозно-аналітичної системи забезпечується обгрунтування можливостей розвитку окремих галузей і виробництв, виходячи з наявних на початок перспективного періоду інноваційних здолав, а також оцінка потреб у ресурсах (-перш за все інвестиційних), пов'язаних з реалізацією у виробництві передових технологій .

Дані, що використовуються у процесі розрахунків для окремо взятої галузі чи підгалузі, представлені, по-перше, абсолютними і відносними показниками середньогалузевої, базової і нової технології по роках прогнозної перспективи.

По-друге, дані представлені обсягами галузевих капіталовкладень /,, а також обсягу вибуття основних виробничих фондів в перспективному періоді Wr Для проведення прогнозних рас-Четово необхідні також абсолютні показники, що характеризують початковий стан галузі (тобто стан в базовому році), перш всього обсяг основних виробничих фондів К0.

По-третіх, дані включають нормативно задаються коефіцієнти, що використовуються в процесі расчетов: коефіцієнти використання потужностей у ^ і у ", а також коефіцієнт перекладу капіталовкладень у вводи основних фондів а.

Абсолютні значення показників випуску і застосовуваних виробничих ресурсів, питомі показники ресурсоємності, а також горматівно задаються коефіцієнти підкоряються таким співвідношенням, які або представляють собою балансові тотожності, або відображають зв'язок обсягів виробництва з обсягами застосовуваних виробничих ресурсів.

У рамках системи розрахунків прогнозних можуть бути вирішені досить різноманітні прогнозно-аналітичні завдання. При цьому залежно від характеру аналізованої проблеми частина показників (змінних), охарактеризованих в попередньому розділі, передбачається заданої на перспективу, виходячи з тих чи інших змістовних міркувань; інші змінні повинні бути визначені за результатами розрахунків.

Задачі, що вирішуються за прогнозуванні інноваційної діяльності, можуть бути наступні.

1. Оцінка можливостей інноваційної технології як чинника нарощування виробництва і (або) економії ресурсів: сировини, палива, енергії, капіталовкладень у перспективному періоді. Дане завдання розбивається на наступні дві підзадачі.

1.1. Визначення на перспективний період динаміки производст
ва даного виду продукції як функції ступеня оновлення вироб
вальних апарату Дт.е. масштабів нарощування виробничих
них фондів, пов'язаних з випуском продукції за новою технологією).

Вихідними тут є перспективні питомі показники ресурсоємності базової технології і нової технології; також нормативно задаються обсяги капіталовкладень у нові технології і масштаби вибуття основних фондів, пов'язаних з виробництвом продукції з базової технології. Вихідними показниками при цьому є перспективні обсяги галузевого виробництва (виходячи з заданих обсягів капіталовкладень і вибуття), а також питомі показники ресурсоємності середньогалузевої технології.

1.2. Визначення на перспективний період динаміки виробництв
ських ресурсів у галузі як функцій динаміки обсягу производст
ва (за певних масштабах впровадження нової технології).

Вхідні показники: перспективні обсяги галузевого виробництва і питомі показники ресурсоємності середньогалузевої технології, отримані в результаті рішення задачі 1.1. Вихідні показники: динаміки показники (індекси) зміни витрат сировини, палива і енергії, пов'язаних з виробництвом заданого обсягу продукції.

У рамках обох зазначених підзадач роль інноваційного чинника може бути охарактеризована в термінах відносних і абсолютних показників. Так, среднеотраслевые показники ефективності використання виробничих ресурсів безпосередньо пред-віми в вигляді функції від відносних масштабів впровадження нової технології в перспективному періоді. Також піддаються визначенню масштаби абсолютні економії сировини, палива, енергії за ртноше-нію до базового року внаслідок впровадження нової технології.

Впровадження у виробництво прогресивної технології, очевидно, повинно супроводжуватися підвищенням ефективності використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів. Відповідно перспективні масштаби економії ресурсів матеріальних (по відношенню до базової технології) межі задають, в яких можливе в прогнозному періоді подорожчання елементів поточних матеріальних витрат може бути парирував за рахунок технологічних заходів.

Залучення до процедури розрахунків інформації про декілька варіантів нової технології (ці варіанти в загальному випадку розрізняються питомими характеристиками) дозволяє визначити ступінь чутливості середньогалузевих показників паливо - і енергоємності, питомої витрати сировини і матеріалів в даній галузі внаслідок впровадження того чи іншого варіанта нової технології. Тим самим забезпечується можливість порівняльного аналізу альтернатив розвитку виробництва даного виду продукції в перспективному періоді і можуть бути виявлені переважні напрямки вдосконалення технології.

2. Визначення вимог до уд е ль ним характеристик або абсо-лютні масштабами застосування нової технології в перспективному періоді. Це завдання також може бути розбита на два підзадачі.

2.1. Розрахунок питомих показників ресурсоємності нової технології як функції перспективних середньогалузевих показників ресурсоємності при заданих обсязі виробництва і його розподіл за технологіями.

Вихідна інформація: загальний обсяг виробництва в перспективному періоді і його структура (т.е. частка випуску за базовою і нової технології в загальному обсязі); перспективні питомі параметри середньогалузевої технології; нормативно задані масштаби вибуття основних фондів, пов'язаних з виробництвом продукції з базової технології. Вихідні показники: інвестиції в нові технології, а також питомі характеристики витрати ресурсів для нової технології.

2.2. Визначення необхідних обсягів капіталовкладень, що забезпечують в перспективному періоді задані питомі характери
стики нової технології (при відомих питомих характеристики
середньогалузевої технології і відомих обсяги виробництва).

Вихідна інформація: загальний обсяг виробництва продукції; питомі показники ресурсоємності середньогалузевої технології; масштаби вибуття основних фондiв; орієнтовні значення показників ресурсоємності нової технології. Вихідні показники: обсяги капіталовкладень; об'єми випуску та обсяги використання матеріальних і трудових ресурсів в рамках нової технології.

Результати розрахунків у рамках зазначених підзадач дозволяють здійснювати аналіз різноманітних прогнозних побудов сценарного типу (наприклад, галузевих стратегій або концепцій розвитку) з точки зору обгрунтованості що входять до них середньогалузевих показників ресурсномістке ™.

Зокрема, може бути проаналізована ступінь узгодженості середньогалузевих показників ресурсномістке ™ з наявною інформацією про технологічні напрацювання щодо конкретних видів продукції.