Перспективи формування єдиного економічного простору (ЄЕП)

Таким чином можна зробити висновок про те, що в основу розвитку «просунутих» торгово-економічних відносин з зацікавленими країнами - членами СНД, що входять поряд з РФ в регіональні ( «субрегіональні») інтеграційні об'єднання, Росія та її партнери ставлять завдання поступового формування єдиного економічного простору. Таке ж завдання була проголошена на неформальній зустрічі в Москві 23 лютого 2003 за участю лідерів чотирьох держав СНД - Росії, Білорусі, Казахстану та України, по завершенні якої сторони виступили із спеціальною заявою. Зокрема, було вирішено, що на новому етапі економічної інтеграції зацікавлені країни починають переговори щодо заходів, необхідних для формування Єдиного економічного простору. Кінцевою метою роботи є створення організації регіональної інтеграції.

Глави чотирьох держав домовилися створити спільну групу з офісом у Києві, яка повинна була впритул зайнятися підготовкою угоди; крім того, сторони погодилися з тим, що вже до початку 2004 р. повинна бути досягнута повна свобода пересування товарів територією країн - членів ЄЕП. На виконання зазначених домовленостей у вереснi 2003 р. у м. Ялта (Крим, Україна) відбулось підписання Угоди про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП) між Росією, Білорусією, Україною і Казахстаном. З цією метою намічено узгодження економічної політики по цілому ряду напрямів господарської діяльності. Спочатку встановлені терміни досягнення повною свободи пересування товарів територією країн - членів ЄЕП, позначений-• ные початком 2004 р., виконати не вдалося, проте що відбулася в травні 2004 р. у Ялті чергова зустріч глав держав ЄЕП визначила напрямки конкретної роботи з підготовки необхідного пакету до-кументи на найближчий рік.

15 вересня 2004 в Астані (Республіка Казахстан) главами чотирьох держав - членів ЄЕП затверджений перелік з 29 документів, серед яких були наступні:

• проекти, що стосуються прийняття єдиних правил з визначення країни походження товару та його митної вартості;

• єдині правила ліцензування експортних та імпортних товарів;

• єдині правила транзиту через територію країн ЄЕП;

• єдині принципи надання сільськогосподарських та промислових субсидій;

• угоду про митний контроль за реекспорт;

• угоду про інвестиційну діяльність та вільний рух капіталу на території країн ЄЕП та ін

Згідно з досягнутими в Астані домовленостей, вказані документи повинні бути готові до підписання до кінця 2004 року, з тим щоб до 1 липня 2005 р. вони вступили в законну силу.

Одночасно країни - учасниці ЄЕП ухвалили рішення щодо взаємний перехід вже з 1 січня 2005 р. до стягування ПДВ при експорті товарів за принципом країни призначення. Це повною мірою відноситься й до експортним Росією в Білорусію, Казахстан і на Україну енергоносіїв (нафта, природний газ і газовий конденсат); відтепер податки на цю продукцію будуть нараховуватися у тих країнах, до яких вона поставляється. (Раніше, наприклад, під час експорту російських нафтопродуктів на Україну ПДВ стягувався двічі - при виїзді з Росії і при в'їзді на Україну, що в кінцевому рахунку робило ці нафтопродукти гранично дорогими і для виробництва, і для особистого споживання.) Аналогічним чином товари з Білорусії, Казахстану та України, що експортуються до Росії, будуть обкладатися ПДВ на території Російської Федерації. Зазначена міра дозволить значно здешевити товари і послуги і збільшити загальні обсяги взаємного товарообігу.

Продовжується розвиток своєрідного «перехресного» співпраці між країнами - членами різних субрегіональних угруповань усередині СНД, а також між такими угрупованнями та окремими державами - членами Співдружності Україна, Молдова та Вірменія мають статус спостерігача в ЄврАзЕС. У свою чергу, у травні 2004 р. на черговому засіданні Ради глав держав організації «Центрально-Азійська співпраця» було прийнято рішення про задоволення заявки України про приєднання до ЦАС, наприкінці серпня 2004 про це приєднання оголошено офіційно.

Усі зазначені факти свідчать про продовженні обраного країнами СНД курсу на реалізацію переваг інтеграційного співробітництва при обліку сьогоднішніх реалій «різношвидкісної» ін-1еграііі, фактично розвивається в рамках декількох межгосу-шрственних об'єднань у складі СНД.

В умовах, коли, не дивлячись на певну активізацію взаємних торгово-економічних відносин між країнами СНД в 2003 р., їх частка в загальному обсязі експортно-імпортних операцій, країн Співдружності як і раніше залишається незначною (в експорті - не більше 20%, в імпорті - 37%), зазначених реалізація можливостей у рамках декількох міждержавних об'єднань дає реальну перспективу для розвитку інтеграційних процесів за участю Російської Федерації.