Структурні зрушення

Світове виробництво сукупного продукту відбувається не тільки у вартісному, але і в матеріально-речовій формі, так як процес виробництва і обігу суворо балансується за вартістю і в натурі, через внутрішні і зовнішні базару.

Найважливіші пропорції виробництва та обігу становлять структуру світового господарства. У широкому розумінні до неї входять зміни у складі виробництва і споживання по відтворенню, галузями, технології, віком (інвестиції в основний капітал, засоби виробництва і предмети споживання, трудові ресурси, матеріально-енергетичні засоби). Істотний вплив на функціонування господарської системи надають розміщення ресурсів по території світу, а також організаційні форми, в яких відбувається використання засобів виробництва. Всі структурні компоненти взаємопов'язані і впливають один на одного.

Позиції основних підсистем. Основними причинами змін у пропорціях світового господарства виступають світові та національні потреби. Вони зумовлюють різноплановість змін у різних підсистемах. Довготривалі зміни в співвідношенні факторів виробництва визначають основні умови розвитку господарства і в кінцевому підсумку впливають на темпи економічного зростання та ефективність виробництва.

Зазначені раніше особливості економічного зростання знайшли своє відображення у розподілі сукупного ВВП світу між основними підсистемами світового господарства. Головна риса відбулися змін у світовому виробництві - подальше посилення промислово розвинутих країн та різке падіння позицій східно-європейських країн. Частка промислово розвинених країн в сукупному ВВП світу зросла з 67,7% у 1970 р. до 77,3% у 1999 р., а частка колишніх соціалістичних країн Європи скоротилася з 17 до 2% (5,8% за ПКС). Відбулося радикальне ослаблення їх економічних позицій. Цей район на даний період став периферією світового господарства.

Посилилися розриви в рівнях доходів на душу населення як між підсистемами світового господарства, так і в окремих групах країн. Середній дохід у 20 найбільш розвинених країнах став у 37 разів вище, ніж 20 найбідніших країнах. За 60-90-і роки розрив збільшився в 2 рази.

Галузева структура. З 70-х років посилилася тенденція до глибокої перебудови господарських пропорцій. Розвиток відбувається не стільки за допомогою кількісних приростів продукту, чисельності зайнятих, скільки за рахунок якості підвищення ефективності виробництва. Серед основних напрямків відзначається прискорене зростання сфери послуг, під якою розуміється комплекс галузей, продукція яких носить невещную форму і виступає як корисний ефект, не віддільна від самої господарської діяльності з обслуговування всього процесу виробництва.У широкому розумінні цей термін включає транспорт, зв'язок, оптову та роздрібну торгівлю, громадське харчування, групу послуг виробництва і населенню (рекреаційні, побутові, ділові послуги, готельне господарство), освіта, охорона здоров'я, державний апарат управління господарством та ін Сфера послуг забезпечує 61% ВМП (1999 р.). У результаті даного переходу господарська діяльність набула невещний характер.Найшвидкорослим сектором сфери послуг були кредитно-фінансові установи. Змінився склад і характер послуг. В даний час послуги глибоко інтегровані у виробництво і виконують різноманітні функції з його обслуговування.

Одним з важливих секторів сфери послуг є забезпечення життєдіяльності людини, підтримання його здоров'я. У США вартість забезпечення життя людини оцінюється в 5 млн дол Діяльність компаній в галузі медичних досліджень і охорони здоров'я забезпечує їм великі прибутки.

У першу чергу зрушення в бік сфери послуг характерний для розвинених країн. Якщо в 1970 р. в індустріальних країнах послуги становили 58%, то в 1999 р. - 64% ВВП. На перелив ресурсів на користь галузей сфери послуг впливає цілий ряд причин, і перш за все потреби суспільства. Вони поступово і неухильно зміщуються від первинних, матеріальних до потреб більш високого порядку, пов'язаних з духовним, професійним і фізичним розвитком людини.

Піднесення потреб стає можливим у міру розвитку продуктивних сил і зростання продуктивності праці, перш за все в матеріальному виробництві. Зростання продуктивності праці в матеріальному виробництві по окремих країнах перевищує відповідний показник по сфері послуг в 1,5-3 рази.

Відбуваються серйозні зміни в сфері матеріального виробництва.Найважливішою галуззю в його структурі залишається промисловість.На її частку припадає 32% ВМП (1999 р.). Провідне положення в загально-структурі займають обробні галузі (21% ВМП), які забезпечують рівень технічного розвитку інших сфер господарства, тому що в них акумулюються науково-технічні досягнення.

Частка добувної промисловості у всіх підсистемах скорочувалася (11%).У промислово розвинених країнах вона не перевищує 8%, що розвиваються - значно

вище, близько 16% валового продукту.

Для 80-90-х років, як і раніше, було характерно скорочення частки сільськогосподарського виробництва у створенні ВВП як в промислово розвинених, так і в країнах, що розвиваються (4% ВМП). Однак ефективність сільського господарства в більшості районів світу підвищилася.

Структура торгівлі. За останні десятиліття значно змінилася товарна структура зовнішньої торгівлі, яка в цілому зсувається в бік продукції обробної промисловості. У 1998 р. на частку останнього припадало 79% обсягу зовнішньої торгівлі світу, в країнах, що розвиваються - 68, в країнах з перехідною економікою - 54% товарного експорту. При цьому розвиваються, не тільки стали більше експортувати продукції обробної промисловості, а й більше імпортувати наукомістких товарів.

Структура капіталовкладень. Дослідження, проведені в різних країнах, показують, що динаміку, тенденції та рівень економічного зростання багато в чому визначає вдосконалення засобів праці на основі НТП. У другій половині XX ст. зростання виробництва в промисловості індустріальних країн на 50-70% забезпечувався НТП, матеріалізованим в нових засобах праці і технологічних процесах.

Головний носій технічного прогресу - капіталовкладення в засоби виробництва.

В останні десятиліття змінилася відтворювальних структура капіталовкладень. У промислово розвинених країнах переважна частина інвестицій спрямовувалася на відшкодування вибуття основного капіталу. Під впливом технічного прогресу відбулася зміна в технологічній структурі капітальних вкладень в обробній промисловості - ключовий сфері економіки з точки зору НТП. У 80-90-і роки активна частина інвестицій досягла тут високого рівня - 77-85%, що частково було пов'язано зі зміною попиту на кінцеву продукцію під впливом кризи структури світового господарства. Нові інвестиції спрямовувалися на заміну застарілого обладнання.

Великі капіталовкладення були зроблені в екологічно «брудні» галузі (хімія, металургія, енергетика, целюлозно-паперова і цементна промисловість), в їх реконструкцію з метою зниження негативного впливу на навколишнє середовище. Жорсткість стандартів на екологічні показники машин вимагало не тільки випуску продукції з поліпшеними екологічними властивостями, а й задоволення потреб економіки в очисному обладнанні.

З точки зору динаміки виробництва особливе значення мали зрушення з метою інвестування, в результаті чого певна частина капіталовкладень не впливала на зростання виробництва. Зокрема, зростання витрат на охорону навколишнього середовища та техніку безпеки відволікав частина коштів від безпосередніх цілей. По окремих секторах господарства розмір природоохоронних витрат в окремих країнах доходив до 16% валових інвестицій. За окремими розрахунками, у 1975 р. у США витрати на охорону навколишнього середовища, охорона здоров'я і техніку безпеки знизили загальний темп продуктивності праці на 0,5%.

Показником великих технологічних зрушень є зміна матеріально-речової структури активної частини капіталовкладень. У промислово розвинених країнах у формуванні капіталовкладень скоротилася частка загального і транспортного машинобудування і зросло значення електротехнічного машинобудування, у тому числі електронного та інформаційного обладнання. Зміни в технологічній структурі капіталовкладень створюють передумови підвищення ефективності накопичення в усіх галузях господарства в бік заощадження трудових, матеріальних витрат і частково капітальних. Різна динаміка капіталоємності залежить не тільки від типу технічного прогресу, але більшою мірою від характеру відтворення, від середніх і довгих циклів.