Головна Світова економіка Економічне зростання і його якість Відносини Російської Федерації з іншими країнами СНД

Відносини Російської Федерації з іншими країнами СНД

Економічні відносини РФ з іншими учасниками СНД формально відносяться до числа приоритетних. Однак обсяг торгівлі з цими країнами за 1991-1999 рр.. знизився з 138 до 19 млрд дол Частка країн - учасниць СНД в російському товарооборот впала з 54,6 до +18,7%. Відбулися якісні зміни. Якщо на початку 90-х років підтримувались коопераційні відносини, то в кінці десятиліття домінував простий обмін товарами.

На першому етапі правлячі кола заохочували відцентрові тенденції, розглядаючи СНД тягар як для РФ. Однак переорієнтація на західні ринки призвела до різкого скорочення експорту обробної промисловості. Втрата промисловий ринків завдає шкоди господарському розвитку Російської Федерації і може виявитися незворотною.

Необхідність підтримки зовнішньоекономічних зв'язків викликається історично склалася спеціалізацією і кооперацію, можливістю збуту традиційної

промислової продукції середньої наукоємності. РФ може отримувати багато кольорових і рідкоземельні елементи (марганець, титан, хром, свинець, фосфор, уран, барій, вісмут, стронцій та ін), які необхідні сучасному виробництву і раніше на 70-100% забезпечувалися внутріспілкової поставками.

Відбулися зміни в географічному напрямку зовнішньоекономічних зв'язків з країнами СНД. Вони проявилися в значному зниженні питомої ваги країн Закавказзя і Центральної Азії. З деякими країнами цих регіонів економічні відносини майже припинилися. Так, обсяг товарообігу з Азербайджаном знизився до 4% від рівень 1991

Наприкінці 90-х років майже 70% товарообороту Російської Федерації у рамках СНД здійснювалося з Україною і Білоруссю (35 і 33%). На Україну спрямовується основна частина російського експорту, Білорусь забезпечує основну частку російського імпорту. Далі з великим відривом йде Казахстан. Однак ці країни за величиною торговельного обороту поступаються ФРН та США.

В експорті РФ в країни СНД переважають продовольчі, сировинні товари, текстиль. Поставки продукції машинобудування при великих коливаннях до кінця 90-х років склали близько 1 / 4 експорту.

Неоднозначно розвивалися кредитні відносини. До 1993 р. в рамках єдиної рублевої зони Центральний банк РФ був важливим джерелом фінансування інших країн СНД. Після розпаду рублевої зони Росія продовжувала інших фінансування країн СНД на комерційних умовах переважно за імпорт енергоносіїв, але в другій половині 90-х років майже для всіх країн СНД основним джерелом фінансування стали західні країни. Загальна заборгованість країн СНД Російської Федерації на початок 1998 р. становила відносно невелику величину - 6,6 млрд дол

Незначним є рух капіталу у формі прямих інвестицій між РФ та іншими країнами СНД. Прямі капіталовкладення інших країн СНД в російському господарстві становлять лише 1,5% загального обсягу ІНК. Найбільшим інвестором серед них є Україна.