ценности либеральной идеологии

Бюджетне регулювання фінансових потоків

Розглядаючи Динамічні форми бюджетного регулювання, доцільно виділити два потоки бюджетних ресурсів: «висхідний * потік грошових коштів, що формує доходи державного бюджету, і« спадний ", що забезпечує додаткові надходження централізованих фінансових ресурсів з федерального бюджету до бюджетів суб'єктів Федерації.

Механізми формування «висхідного» потоку визначаються державною податковою політикою і закріплюються на долговремен-ної основі податковим законодавством. Поточне регулювання здійснюється шляхом щорічного закріплення часток окремих федеральних податків, що надходять до бюджетів суб'єктів Федерації.

Регулювання руху «спадного» здійснюється потоку у Росс ий ско й Ф е д е р а ц і ї п о с р е д ством методів бюджетного фінансую вання, субсидування (надання фінансової допомоги), кредитування та гарантування.

Управління рухом фінансових потоків за рівнями бюджетної системи має забезпечити максимально можливу збалансованість бюджетного пристрою федеративної держави.

У федеративній державі розрізняють «вертикальну« і «горизонтальну збалансованість бюджетної системи.

Механізм розподілу коштів між бюджетами різних рівнів повинен бути орієнтований на вирішення двоєдиного завдання - вертикальної і горизонтальної збалансованості бюджетів.

Інакше кажучи, цей механізм, з одного боку, повинен бути налаштований на коригування «вертикальних» диспропорцій - усунення невідповідностей між видатковими функціями регіональних бюджетів і тими надходженнями, які закріплені за даним бюджетним рівнем, з іншого - на вирівнювання рівня споживання державних послуг в різних регіонах .

За логікою цього формулювання і розглядаючи її в ракурсі руху фінансових потоків, перше, що треба визначити, - це цільову спрямованість зрушень в територіальній і господарській структурі суспільства.

Цільовий орієнтацією руху фінансових потоків мають бути наступні критерії:

• зростання обсягів виробництва як в цілому по країні, так і в територіальному розрізі;

• зростання реальних доходів громадян, що проживають на цих територіях.

Ці критерії в чому взаємозалежні і взаємозумовлені і в сукупності означають орієнтацію фінансової політики держави на збільшення внутрішнього сукупного суспільного попиту (виробничого та споживчого).

Відповідаючи на питання, які кошти повинні бути спрямовані на забезпечення збалансованості бюджетної системи, простежимо рух наступних фінансових потоків.

В о-п е р ш и х, це перерозподіл бюджетних потоків, що включає в себе:

1. Перерозподіл бюджетних доходів ( «висхідний» потік державних грошових коштів) між федеральним центром й регіонами через механізм податків (закріплення податкових доходів за рівнями бюджетної системи і розщеплення основних федеральних, регіональних та місцевих податків).

2. Перерозподіл бюджетних витрат ( «спадний» потік державних грошових коштів) між федеральним центром і регіонами. Воно здійснюється за наступними напрямками:

2.1. Прямі (непрограммние) витрати федерального бюджету в регіонах за рахунок коштів, що виділяються міністерствам і відомствам (відомча структура витрат федерального бюджету).

2.2. Прямі інвестиції з федерального бюджету за допомогою фінансування федеральних інвестиційних, цільових програм.

2.3. Непрямі інвестиції з федерального бюджету в соціальний розвиток шляхом фінансування соціальних програм розвитку регіонів та витрачання коштів цільових бюджетних фондів.

2.4. Пайова участь держави в інвестиціях комерційних структур та надання в рамках бюджету розвитку державних гарантій під проекти, які здійснюються юридичними особами.

2.5. Фінансова допомога з вищестоящого бюджету - це:

• прямі трансферти;

• кошти, що виділяються на поворотній основі (бюджетні позики);

• цільова фінансова допомога.

В о-в т о р и х, це кошти регіональних і місцевих бюджетів. По-третє х, етоперераспределеніе державних внебюджет-них коштів.Воно здійснюється через:

• соціальні державні позабюджетні фонди;

• галузеві та відомчі цільові позабюджетні фонди. По-четверте, це недержавні фінансові потоки (собст ються кошти підприємств, залучені кошти і кредитні ресурси комерційних банків).

Результатом такого аналізу має стати відповідь на питання: «Яку частину фінансових ресурсів доцільно централізувати на федеральному рівні для того, щоб забезпечити оптимальне поєднання інтересів держави, регіонів, суб'єктів господарювання та громадян?»

Відповідь на це питання означає вибір пріоритетів державної фінансової політики:

або ці пріоритети орієнтуються на необхідність будь-що і за всіх обставин забезпечити в повному обсязі за рахунок внутрішніх ресурсів обслуговування державного боргу (це суть сьогоднішньої політики держави);

або ці пріоритети орієнтуються на необхідність державного стимулювання внутрішнього сукупного суспільного попиту. У цьому випадку акценти в пріоритетах зміщуються в площину регіональної політики (її соціальних та інвестиційних аспектів).

Бюджетні стосунки, виконуючи свої економічні функції, реалізуються в правовому просторі. І саме важливість суспільних відносин, що складаються у процесі формування та виконання державного бюджету, зумовили необхідність їх врегулювання.

З цих позицій сутність бюджетного федералізму як концепції бюджетно-податкового устрою держави полягає в нормативно-законодавчому встановленні бюджетних прав і обов'язків двох рівноправних сторін - федеральних і регіональних органів влади та управління, правил їх взаємодії на всіх стадіях бюджетного процесу (складання, розгляд, затвердження і виконання бюджетів), методів часткового перерозподілу бюджетних ресурсів між рівнями бюджетної системи і регіонами.

Проблеми бюджетного федералізму не обмежуються сферою міжбюджетних відношень, а природним чином пронизують всю бюджетну систему країни. Бюджетний федералізм - це ніщо інше, як форма бюджетного пристрою в федеративній державі, що передбачає реальне участь усіх ланок бюджетної системи в єдиному бюджетному процесі, в рівній мірі орієнтований-^ ном і на облік загальнодержавних інтересів, і на реалізацію інтересів суб'єктів Федерації.

Бюджетний федералізм реалізується за єдину соціально-економічну та бюджетно-фінансову політики держави. Це така організація бюджетних відносин, яка дозволяє в умовах самостійності, автономії кожного бюджету органічно поєднувати фіскальні інтереси Федерації з інтересами її суб'єктів і органів самоврядування. Проблема бюджетного федералізму - це, насамперед, проблема взаємовідносин держави і її громадян за допомогою організації раціонального руху потоків фінансових ресурсів.

Відповідно вихід із соціально-економічної кризи, збереження і зміцнення територіальної цілісності країни і федеративних основ Російської держави припускають формування та здійснення з боку федерального центру активної фінансової політики по відношенню до регіонів. Сьогодні конче необхідним для Росії є усвідомлення того, що ефективний система бюджетних відносин - це компроміс, продукт синтезу економічних інтересів держави, населення та підприємництва.

Компроміс цих інтересів може бути досягнуто лише за умови забезпечення економічного розвитку регіонів. У цих умовах-ях можна і потрібно говорити про реформи міжбюджетних відносин (про вдосконалення механізмів надання фінансової допомоги суб'єктам Федерації з федерального бюджету), але тільки як про один з елементів цілісної системи державного бюджетного регулювання.

Економічний потенціал формується держави не на рівні центральної влади, а створюється в регіонах. Тому сьогодні для Росії проблема самодостатності економічного потенціалу регіонів стає головною.

Для досягнення максимального макроекономічного ефекту необхідно розробити стратегічні концепції державних витрат і доходів. При цьому необхідні державні гарантії курсу проведення бюджетної політики, вигідної суспільству в цілому і орієнтованої на забезпечення взаємозв'язку основних соціально-економічних орієнтирів з фінансовими методами досягнення намічених результатів.

При такому розумінні бюджетного федералізму лейтмотив змінюється формування фінансової бази держави Послуги влади все більше набувають сенсу платного служіння громадянам у рамках ясного двостороннього контракту. Однак для того щоб практично реалізувати таке розуміння бюджетного федералізму, необхідно за допомогою державної бюджетної політики вирішити кілька важливих проблем.

Перша проблема стосується розмежування видаткових бюджетних повноважень між Федерацією і її суб'єктами. При цьому основний питання полягає в тому, влада якого рівня повинні забезпечувати фінансування витрат з виконання тих чи інших державних функцій. Це, у свою чергу, вимагає оптимального розподілу відповідальності між різними рівнями влади та підвищення ефективності витрачання коштів. Такий підхід припускає розмежування предметів ведення і розподіл функцій щодо фінансування тих чи інших витрат між областями України і Федерацією в цілому і відповідно перегрупування видаткової частини консолідованого бюджету.

Друга проблема передбачає раціональне закріплення дохідних джерел бюджетів за рівнями влади. Забезпечення фінансової самостійності територій означає не тільки розподіл відповідальності між рівнями бюджетної системи із самостійного здійснення певних видів витрат, але і забезпечення реальних можливостей отримання джерел доходів для цього. У Росії недоліки чинної моделі бюджетного вирівнювання проявилися насамперед у вразливості доходної частини як федерального, так і територіальних бюджетів, оскільки, як виявилося, регіони можуть не виконувати своїх зобов'язань по перерахуванню податків до центрального бюджету, а центральні органи влади можуть довільно міняти пропорції розподілу податків , спустошуючи регіональні бюджети. Це стало однією з основних причин гострих бюджетних конфліктів.

Третя проблема стосується побудови єдиного системи бюджетного вирівнювання в коротко-і довгостроковому аспектах. Сегодня все більш посилюється «трансферізація фінансової допомоги регіонам з федерального бюджету створює шкідливу ілюзію про бюджетний рівності суб'єктів Російської Федерації. Для зміни такого положення доцільно не «усереднювати» бюджети усіх регіонів через федеральні трансферти, а визначитися зі спектром питань, допомога у вирішенні яких має надаватися на федеральному рівні.

Для цього необхідно відпрацювати єдині підходи до організації всіх видів фінансової допомоги і максимально реалізувати потенціал їх цілеспрямованого впливу на економіку регіону.

Вдосконалення системи механізмів бюджетного вирівнювання за допомогою надання фінансової допомоги регіонам має здійснюватися із метою підвищення зацікавленості органів державної влади на місцях у розширенні власної дохідної бази, з вирішенням проблем нарощування інвестиційної активності, проведенням структурних перетворень в економіці регіонів і з реформою в соціальній сфері. Тільки за таких умов можливо сформувати реально діючу систему бюджетного федералізму в Росії.

Резюмуючи сказане, необхідно ще раз підкреслити, що бюджетне регулювання національної економіки здійснюється шляхом зміни принципів, методів, способів формування бюджет-них доходів і витрат, при цьому держава не тільки регулює канали проходження та управління бюджетними потоками, уточнюючи пропорції розподілу централізованих ресурсів, а й коректує встановлені бюджетні взаємозв'язку і таким чином забезпечує управління бюджетним устроєм країни.

медицинский патронаж пожилых людей